Храми Ніжина. Фотопрогулянка

Про Ніжин і його храми ми вже писали, але хіба ж можна лишній раз не захопитися цим містом, цим скансеном в реальному просторі. В Україні таких більше немає, як немає такої щільності храмів (це стосується центру  Ніжина). Ну де ще можна побачити шість значних храмів з однієї точки, на відстані максимум 300 метрів, і чотири храми, відстань між якими не перевищує 100 метрів? 

Я не можу порахувати скільки у Ніжині храмів. На власні очі я бачив 13, 12 фотографував (вони є статті), але у цьому фотозвіті буде 9.

Отже починаємо із головного храму Ніжина - Миколаївського собору. Він як суперзірка у гарній театральній трупі - от всі гарні актори, але із ним ніхто порівнятись не може бо...

...він найстаріша пам'ятка епохи українського бароко і еталон цього стилю (можливо головний). А ще він найвищий серед храмів, зведених у нашому головному стилі - його висота 55 метрів. Звели храм у 50-ті роки 17 століття козаки Ніжинського полку, на кошти братів Золотаренків. У 1663 році під стінами цього храму відбулася легендарна Чорна рада, описана у творі Пантелеймона Куліша.

За якихось півсотні метрів від Миколаївського собору стоять три храми вкупі - Всіхсвятский, Михайлівський та Троїцький. Два з них зводили їх ніжинські греки, які у 18-19 століттях визначали розвиток міста.

Церкву Всіх Святих звели у   1782 році на місці старішого дерев’яного грецького храму. Церква оздоблена класицистичними портиками доричного ордеру, але будували її не в стилі класицизму. Спочатку це була архаїчна за типологією звичайна для грецьких колоній будівля. Прикрасили її колонами вже у ХІХ столітті.

Михайлівську церкву збудували у 1719 році. Вона практично не має ніякого зовнішнього оздоблення. Проста тридільна, однобанна церква. В її стіни вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою. Колись поряд із церквою стояла дзвіниця. До 1951 року це була найвища споруда Ніжина. Ну для чого було її руйнувати вже у повоєнні роки?..

Колись грецькі церкви були об’єднані в монастир. Для них обох характерними є великі склепінчасті підвали, які свого часу використовувалися під склади. За ними проглядається українська церква - Троїцька.

Біля грецьких церков притулилася ще одна українська церква – Святої Трійці. Цей храм збудували ще 1733 році, але зараз вгадати його первинні архітектурні риси досить важко, адже храм кілька разів перебудовувався. Останні зміни відбулися в 1888 році. Тоді Троїцька церква набула рис неокласицизму, і ймовірно саме тоді до неї прибудували дзвіницю з високим шпилем.

Церква Івана Богослова – досить цікава й оригінальна споруда. Звели її у 1752 році. Стиль церкви – пізнє українське бароко. Церква будувалася на дуже обмеженій площі, тому вона досить компактна. Має два яруси – нижній теплий, верхній холодний. Зараз у приміщенні церкви розміщено архів, хоча вже не один рік тривають переговори про передачу споруди релігійній громаді.

Благовіщенський собор (а одночасно і монастир) у 1702 році заклав митрополит Стефан Яворський. Освятили храм у 1716 році. Споруда зводилася за проектом московського будівничого Григорія Устинова, можливо тому має нетипову для доби бароко архітектуру, яка близька до псевдоруського стилю. Це великий п’ятибанний храм в основі якого лежить хрест із рівними за довжиною раменами. На кутах рамен поставлено бані. 

Храм Покрови Пресвятої Богородиці збудували у 1757 році, як культову будівлю тетраконхового типу. Церква однобанна, але ця єдина її баня заслуговує на окрему увагу. Це такий собі надускладнений варіант грушоподібної барокової бані. Особисто мені, він нагадав чудернацький літальний апарат інопланетян з якогось історичного фільму. Церква однобанна, але ця єдина її баня заслуговує на окрему увагу. Це такий собі надускладнений варіант грушоподібної барокової бані. На подвір’ї Покровської церкви розташована невеличка Миколаївська церква, яку збудували у XVIII столітті. Цей храм нагадує звичайний будинок із невеличкою банькою та хрестом на даху. Раніше його використовували взимку, як теплу церкву.

Тетраконховий - це такий тип храму, коли чотири напівциркульні в плані абсиди розташовані з боків від головного об’єму. Тип цей досить стародавній, відомий ще з VI століття. А ось у XVIІІ столітті храми подібного типу в Україні будували досить рідко (особливо в добу бароко). Ймовірно під час будівництва Покровської церкви не обійшлося без грецького впливу. Дослідники стверджують, що таких храмів в Україні збереглося небагато, і всі вони розташовані на Лівобережжі, але я мушу заперечити це твердження, адже бачив такий тип на Кіровоградщині. Це Іллінська церква у Новомиргороді (в частині, яка колись була окремим містом Златополем). Збудували її козаки із Полтавщини у 1766 році.

Останньою церквою, яку я вам покажу буде Спасо-Преображенська. Вона розташована за межами центра, на іншому боці річки Остер.

Спасо-Преображенську церкву збудували у 1757 році у стилі пізнього бароко. Будівля є досить рідкісним зразком трьохбанної церкви. Подібні муровані споруди на Лівобережжі зустрічаються досить рідко. Така архітектура більше характерна для дерев’яних храмів. Поряд із церквою в ХІХ столітті стояла висока трьохярусна дзвіниця. До нашого часу вона не збереглася – була зруйнована в радянський період. 

 Спасо-Преображенська церква відома тим, що біля неї зупинялася похоронна процесія під час перевезення тіла Тараса Шевченка в Україну. 17 травня 1861 року в церкві відбулася панахида.

У статті є інформація та фото ще двох церков Ніжина. Читайте...

 

 

 

Для перегляду карти треба активувати Javascript (чи просто трохи зачекайте)