Лядова. Скельний монастир над Дністром

Раніше ми захоплювались печерними містами Криму, із захопленням відвідували скельні монастирі півострова, в Бахчисараї та Інкермані. Нині ж, коли територія Криму окупована, ми починаємо все більше розуміти, яким він був якірцем в сенсі пізнання України та розвитку її інфраструктури. Виявляється, що й у інших регіонах України є атракції, як мінімум не менш цікаві ніж у Криму, наприклад на берегах Дністра є купа неймовірних скельно-печерних монастирів, які ефектніше виглядають, ніж, наприклад, у Інкермані: Галицький, Хрещатицький, Бакотський, а найцікавішим є монастир у Лядовій.


Село Лядова розташоване недалеко від Могилева-Подільського, в долині однойменної річки. Топонім «Лядова» дослідники пов’язують із архаїчним слов’янським словом «лядо» - покинута ділянка землі, поросла лісом та чагарником. Хоча є ще слово «ляда» - кришка, люк, але не будемо залазити у подробиці. Отут, на цій «покинутій ділянці», точніше над нею, на скелі, у 1013 році (документального підтвердження немає, не знаю звідки у монастирі взяли цю дату) Антоній Печерський, який тупцяв якраз із Афона, видовбав першу печеру монастиря – інші люди, щоб переночувати курінь собі роблять, у кращому випадку, але засновнику найбільшого православного монастиря (Києво-Печерської лаври) куреня було мало – він зробив печеру.Це був пеший печерний скит, заснований Антонієм Печерськийм.  Отакий він давній Лядовський монастир Усікновення Голови Іоанна Предтечі. В пам’ять про засновника в монастирі є відповідна церква.

Монастир розташований над Дністром, у схилі, в товщі крейдяних відкладів (пишуть, що крейдяних – я не став колупатись, щоб визначити точніше). Печери врізаються у глибину щільної породи – їх не дуже багато, але вони виглядають старими й намоленими. В одній костниця, не така упорядкована, як у чернігівському Троїцько-Іллінському монастирі – із темряви, хочоковиколи, спалах фотокамери вириває пожовклі черепи, купи кісток у нішах. На терасі зведено відносно нові, але колоритні пісковикові будівлі кількох  храмів та монастирських келій. На пагорбі, над обителлю, височить нова дзвіниця – її я бачив із греблі Дністровської ГЕС –абсолютна новобудова, але абсолютно в тему – колоритна будівля, зведена із блоків пісковику, височить над крутим берегом Дністра, тягнучи до себе сотні туристів.


Як не важко здогадатись, нині обитель підпорядкована московській патріархії. З Москвою монастир мав зносини мабуть давно – у 1649 році Богдан Хмельницький відсилав ігумена Лядовського монастиря першим своїм послом у Московію. А у 1672 році на Поділля прийшли турки й монастир припинив своє існування, щоб відродитись через 27 років вже греко-католицьким. Орден василіан використовував обитель до 1745 року, а потім вона знову стала православною.

У 1938 році Лядова опинилася на кордоні із Румунією. Радянські війська зводили тут лінію прикордонних укріплень і вирішили монастир (в якому на твердження тодішньої влади переховувались контрабандисти) зруйнувати. Більшість монастирських споруд злетіли у повітря, залишились лише печери.

Нині до Лядовського монастиря, відродженого в 90-ті, веде стрімка дорога. Із оглядових майданчиків, від печерних церков та від дзвіниці, відкриваються запаморочливі краєвиди меандруючого Дністра. Тут обов’язково варто побувати.

 

Текст та фото Романа Маленкова


Javascript is required to view this map.
Андрій's picture

Були із дружиною у

Були із дружиною у Лядівському монастирі (також у монастирі у Галиці та у Бакоті). Про цікавий монастир написано на сторінці; із джерела (воду вважають чудодійною) можна воду пити, у спеціальному басейні у воду із джерела можна зануритися, але для цього слід взяти одяг (не плавки/купальники)) і не певен, що під час екскурсії на це буде час.

А види від монастиря (я і у Галицькому та Бакоті) одні з найцікавіших в Україні.

До речі, на фото вище, де Дністром робить вигин підковою, територія всередині підкови - то вже Молдова.

Заздрю тим, хто буде нагорі вперше.