Резиденціі родини Собанських

Вінниччина - мій улюблений край краєзнавчих досліджень. Регіон мальовничих ландшафтів та палаців, які були свідками життя подільських аристократів. Багато історій власників маєтків - готові сюжети для романів, дійовими особами яких були найвідоміші постаті європейської історії. Багато цих історій тихо помирає разом з унікальною історико-культурною спадщиною.((((

В історіі Вінниччини польська родова знать відігравала значну роль з 16 по19 століття. Появу польських аристократів на Вінниччині пов’язують із підписанням Люблінської уніі 1569 року , після якої поляки почали активно заселяти Вінниччину. З Польщі почали переїжджати багаті землевласники, які купували або отримували нові маєтки. Саме від них у ті часи залежав  розвиток суспільно-політичного, економічного та культурного життя краю.

Найбільший  вплив і маєтності мали так звані “некороновані королі” Поділля: Конецпольські, Любомирські, Калиновські, Потоцькі. Великі маєтності до 19 століття мали також Грохольські, Ярошинські, Собанські. Мета нашої наступної подорожі - маєтки Собанських. Усі три маєтки знаходяться поруч у Тростянецькому та Бершадському районах. 

                                                                                                                   Ободівка                                 

Каетан Собанський  у 1787 році переїжджає  з Мазовіі на Поділля і  купує  у Станіслава Потоцького  Ободівський маєток, до складу якого входили : Ободівка, Баланівка, Тростянчик та інші села. Пізніше, він розділив свій маєток між  синами : Михайлу Францу-дісталася Ободівка, Ієроніму –Баланівка.

 З 1818 року Ободівка належить Михайлу Собанському . Ободівка поділяється на 3 частини: пн-сх частина називалася “Піски”, зх-“Лоза”, пд-зх “Кучугури”, де і знаходиться палацово-парковий комплекс. Палац  Собанських був побудований на місці стародавнього замку перших володарів Вишневецьких, Любомирських. Перші палацові споруди з’явились за часів Потоцьких. Формування Ободівської резиденціі почалося за часів Михайла Франца Собанського. Палац Собанського будувався у класичному стилі, але постійно добудовувався і передудовувався протягом 19 ст.,тому не мав цілісного вигляду. Дружина Михайла, Вікторія Орловська, добудовує вежу у неоренесансному стилі.

Остаточний вигляд палац отримав за часів Михайла Собанського (правнука Михайла Франца Собанського). Саме він запрошує у 1900 році французьського архітектора Маєра для реконструкціі маєтку. Після перебудови палац мав 100 кімнат і фасад вирішений у неокласичному стилі. Інтер’єри кімнат були виконані у неоренессансному та стилі ампір, хол і парадні сходи були прикрашені гобеленами і портретами родини Собанських. Найбільшим приміщенням палацу була парадна їдальня, яка також виконувала функціі бальної зали.

Їдальня за часів Собанських

Сучасний вигляд

Зала мала 2 ряди вікон, балкони для оркестру, посередині стояв стіл, попередним власником якого був польський король Станіслав Понятовський, за яким могли сісти понад 20 чоловік. У кімнатах палацу знаходились меблі у стилі Людовіка ХІV, мармурові комини, дорогоцінні набірні паркети, а також картини відомих художників:Тіциана, Рубенса, Ван Дейка “Портрет чоловіка”, Рібера “Свята Катерина”, Грєєзе “Голова дівчини”. Собанські володіли бібліотекою, яка нараховувала понад 12 тис. книг.

Родзинкою палацу був внутрішній дворик у середині якого росло залізне дерево і знаходився фонтан.

На початку 19 ст. на замовлення Собанського Міклер, відомий ірландський митець паркового дизайну  створює чудовий парк на площі 17 га, який був поділений на 2 частини. Верхня частина, яка знаходилася за палацом, була виконана в англійському стилі. Нижній парк - партеровий знаходився перед головним фасадом палацу. За проектом Міклера партер перед палацом переходив у великий газон, з якого відкривався вид на став, у 70 роки 19 ст. перед палацом з’являється фонтан. Парк був багатий на єкзотичні дерева та кущі, яких нараховувалося понад 50 видів:софора японська, дуб червоний, павія жовта та ін.

У межах парку знаходиться костел Архангела Михаїла, побудований у 1822 році, в якому поховані перші власники маєтку.

Костел Архангела Михаїла. Сучасний вигляд    

Інтер’єр костелу на поч. ХХст.

Володарі Ободівського маєтку приймали активну участь у польському повстанні 1830-1831 років.В Ободівці під керівництвом Собанських організовувались багаточисельні “поховання”, де у трунах під виглядом небіжчиків приховувалася зброя, яка зберігалась у родовому склепі. Але управляючий маєтку Туровський надав інформацію про підготовку повстання російській владі. Внаслідок чого за наказом російського імператора Миколи І частина маєтків Собанських була конфісковані, а учасники повстання – заарештовані. Завдяки втручанню Кароліни Ржевуської, першої дружини Ієроніма Собанського, яка мала вплив при імператорському дворі, більшість Собанських та їх землі були врятовані.

Під час революціі 1917 року Фелікс Собанський, останній власник маєтку, разом із сім’єю імігрую до Польщі. З цього часу починається закат Ободівської резиденціі. Хоча до 70 років ХХст. палац зберігав ще деякі елементи колишньої розкоші. У 80 роках було прийнято рішення про реставрацію палацу, але економічна криза і недбале відношення до національних скарбів майже знищило чудовий витвір мистецтва.

 

Ободівка. Палац Собанських, вмираючий шедевр

                                                                                                                    Баланівка

Ієронім Собанський на початку 19 ст. отримує у спадщину Баланівку і ще ряд сіл. Тут він будує власну резиденцію, яка складалася з палацу і двох флігелів. Із часом старий палац розібрали, а з його каменю побудували православну церкву. Наступні власники Баланівки тут бували нечасто і жили у флігелях, які були оздоблені мармуровими підлогами та меблями старого палацу. Кімнат  було небагато, але вони були досить просторі. Уодному з флігелів знаходились бібліотека та невеличка картинна галерея. Прикрасою маєтку був зимовий сад. У цьому саду росликактуси, пальми, апельсинові дерева, які влітку виносили у двір. Увесь двір був засаджений кущами троянд. Зі сторони саду, який був закладений Міклером, вздовж усього флігеля дах  підтримували колонни. Родзинкою садиби була вежа з годинником, яку було видно за 20км. Годинник на вежі мав 4 стрілки, 2 дзвона і сповіщав про час кожні 15 хвилин.

 

 

 Вигляд садиби до 1917 року

Із Баланівкою пов’язане ім’я Кароліни Ржевуської, першої дружини Ієроніма Собанського, однієї з найкрасивіших і найвпливовіших жінок першої третини 19ст. Її краса зводила з розуму Олександра Пушкіна, Адама Міцкевича та інших чоловіків. Про неї у жіночих історіях)

Останніми власниками були Марія Потоцька (1837-1918) та іі син Яков Потоцький (1863-1934)

Попередній перегляд зображення

Парк закладеннний Міклером

Попередній перегляд зображення

Вежа з годинником

На жаль, на сьогоднішній день від садиби нічого не залишилось, окрім деяких господарських споруд та залишку парку. Більше пощастило вежі, яка була збудована Збаражськими, Вишневецькими у ХVІІстолітті, у ній зараз знаходиться краєзназнавчий музей.

                                                                                                                                             Верхівка

Наприкінці 18 століття  Ієронім Собанський придбав у свою власність село Верхівку. У 1890- х роках, онуки Ієроніма Собанського Генріх і Вітольд, починають будівництво палацо-паркового комплексу. Палац побудований у необарочному стилі має два поверхи. Фасад прикрашенний двома вежами: пн-сх, яка має 8 гранний дах, і пд-зх башта —трьохповерхова з годинником. Головний вхід оздоблено портиком  із арками і колонами, на  якому  знаходиться балкон. Сам палац знаходиться у мальовничому парку, закладеному в 1891 році відомим митцем паркового мистецтва В.Кронбергом. Площа парку 25 га. Характерна риса його – вдале поєднання різноманітних листяних порід з великими групами шпилькових екзотів, таких, як модрина європейська, сосна чорна і веймутова. Всю паркову розбивку — систему алей, доріжок та архітектурних споруд —підпорядковано максимальному розкриттю головної перспективи на став. Від центральної в’їздної брами, що має форму напівкруглої арки, піднімається головна алея, обсаджена кущами бузку, віковими ялинами і модринами. Нині в парку зростає понад 50 видів дерев і чагарників. Із рідкісних порід можна зустріти гінго дволопатеве, дуб розсіченолистий і червоний, ялину сріблясту, сосну кримську і веймутову, клена сріблястого, катальпу бегонієвидну та ін. Посаджено також  багато квітучих чагарників, у тому числі біля 10 видів бузку, жасміна, спірею, жимолості татарської. 

Пд-зх частина  палацу

 Пн-Сх частина  башта          

В’їзна брама

Навколо власників Верхівського палацу Генріха і Вітольда ходить багато легенд. За однією із них вони були позашлюбними дітьми Станіслава Собанського, а тому для них подалі від родинного маєтку, будується замок-палац. Будучи гарними господарями, вони не тільки облаштували маєток, але і збільшили його розміри. Під час революційних подій в Україні у 1919 році вони виїжджають у замок Волочевськ, де були розстріляні. З 1922 року і по сьогоднішній день у Верхівському палаці розміщується сільськогосподарський технікум .