Над Ужем, на стрімкій горі,
Невицький замок угорі.
(Маргарита Меденці)
Зовсім недалеко від Ужгорода, у буково-грабових лісах заховався один із найцікавіших і найтаємничіших замків Закарпатського краю. Йдеться про Невицький (іноді називають Кам’яницький) замок.
Для поїздки в Невицьке ми, зупинившись в Ужгороді, виділили спеціально день. Добиралися самі, автобусом, що йде через село. З дороги замку майже не видно – він сховався на більш як 100-метровій горі (колись тут був кратер), і лише як верхівка шапочки у гномика з-поміж зеленого лісу виднівся дах башти.
Шлях до замку проходить, зрозуміло, крізь ліс, в’ється трохи серпантином, і що цікаво, одночасно є Хресною дорогою: на дерев’яних стовпчиках вказані усі 14 зупинок Христа.
Нарешті, піднявшись на гору і пройшовши повз заморожене будівництво, здається, якогось ресторанно-готельного комплексу (стилізованого під замок), парк з фонтаном, колись закладений угорським садівником Вагнером, виходимо до замку.
Сам замок знаходиться ще трохи на узвишші, оточений кам’яною стіною, серед високої трави видно залишки рову.
А ось і та сама “верхівка шапочки гномика”:
Обдивившись замок ззовні, простуємо далі. Вхід до замку вільний. Щоб потрапити до внутрішнього подвір’я, треба піднятися сходами, перед якими активістами було встановлено попередження, що “пам’ятка архітектури Невицький замок перебуває в аварійному стані” і потрібно бути обережним, щоб на голову щось не впало, і не лізти на замкові стіни, щоб самим не впасти з них.
Внутрішнє подвір’я являє собою витягнутий овал, оточений дво-, місцями триповерховими стінами з просвітами вікон та бійницями. Зберіглася квадратна башня, чотири кутові та одна надбрамна.
Невицький замок над Ужем в джерелах відомий з 13 століття, проте, ймовірно був побудований раніше. Легенди розповідають, що замок побудувала чи то слов’янська княгиня, чи то турецька княжна, щоб захищати дівчат-наречених. Однак зрозуміла його основна функція – він мав захищати від нападу ворогів. І додаткова функція – контроль над усім, що відбувається на Ужоцькому перевалі. Недарма, адже тут він як на долоні: звідси продивляється неймовірної краси долина річки Уж.
На початку 14 століття замком володіли угорці, а надалі – італійці, рід Другетів, які і перебудували дерев’яний замок на кам’яний в романтично-готичному стилі, використавши залежі місцевого базальту.
Цікаво, що на стінах не помітно слідів перебудов, тому вважають, що зберігся аутентичний вигляд замку.
Відомо, що Невицька твердиня була зруйнована у 1644 році трансильванським князем Дьордєм Ракоці і більше не відбудовувалася. Але вражає те, що за майже 400 років вона фактично без належного догляду та охорони (в Інтернеті пишуть, що замок було частково реставровано та законсервовано) зберіглася, і її залишки ми можемо бачити й сьогодні. Тут можна знов згадати про легенду, у якій розповідається, що під час будівництва замку княжна наказала додавати до будівельного розчину яйця та молоко з навколишніх сіл, що призвело в них до голоду (за це княжну прозвали Поган-дівчам), а з іншого боку посприяло міцності замкових стін.
Замок, як на мене, дуже цікавий, величний навіть у такому стані. Так і уявляєш собі, як тут у середньовіччі вирувало життя. Недарма у 1970-х роках для свого сольного концерту обрав Невицький замок відомий Мстислав Ростропович (фото – тут).
Невицький замок – прекрасний, романтичний, загадковий… Однозначно варто їхати сюди, щоб дістатися не менш загадковим звивистим шляхом через вікові величні буки, граби, ясені на верхівку гори у Вулканічних Карпатах, де причаївся свідок Середньовіччя.