Про Івано-Франківськ. Частина друга. Субота

Над містом засяяли вечірні вогні
Замріялись сині Карпати.
Як хороше, люба, з тобою мені
Сьогодні по місту блукати...
Сьогодні по місту блукати...

Частина, хоч і друга, але насправді перша) Як завжди, пишу хаотично і під настрій. Спочатку писав про графіті, а сьогодні про наш перший день перебування в чудовому Франіку.

pano1.jpg

Вивалилися такі з Оленкою спозаранку з поїзда і пішли. От просто в центр, просто без мети. Так ходити найцікавіше.

На вулиці Грюнвальдській надибали такі от цікаві будиночки. Раніше тут була будівля "Просвіти", зараз теж щось пов'язане з патріотичною культурою.

franyk-2.jpg

Тут же і більш монументальні споруди.

franyk-3.jpg

Спішити нам зовсім не було куди, заселення в готель тільки з 14:00. Завернули в Меморіальний сквер. Після фестивалю ковалів по місту встановлено багато кованих скульптур. Більшість із них дуже симпатичні.

franyk-5.jpg

franyk-6.jpg

Типова совкова будівля обладміністрації. Типові совкові пам'ятники на площі.

franyk-10.jpg

Погода зовсім не радувала (дивно це в моїх подорожах, правда?)) Дуже холодно і сиро було. Але на завтра було ще й... але про то в наступному пості)) А поки — колишня будівля синагоги.
А зараз — "еблі"

franyk-12.jpg

Обласна філармонія. Прекрасна споруда, з жахливою рекламою... Власне, нічо проти Мірзояна не маю. Розміщення банера — жахливе.

franyk-13.jpg

А голуби франківські — ті ще засранці. Міцкевіч в печальці))

franyk-15.jpg

franyk-16.jpg

Архітектура чергується: красивий будинок — одоробало... знову красивий. Хоча тут два красивих поруч.

franyk-18.jpg

Пам'ятник "Руській трійці".

franyk-21.jpg

Поруч — ще спадщина фестивалю ковалів.

franyk-22.jpg

Отак бочком-бочком ми дійшли до Ратуші, взяли поруч кави з собою (у чудовій кав’ярні «Говорить Івано-Франківськ») і піднялися на оглядовий майданчик (20 грн квиток). Панорама похмурого осіннього Івано-Франківська.

franyk-50.jpg

По центру — центральний ринок міста.

franyk-26.jpg

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

franyk-30.jpg

Кафедральний собор Св. Воскресіння.

franyk-47.jpg

Телевежа. Власне, поряд з нею ми і жили. Готель

Станіславів сподобався. Тільки косяк із заселенням був. Чомусь вчасно не приготували наш номер. Довелося нам ще погуляти годинку.

franyk-33.jpg

Центральна площа.

franyk-34.jpg

franyk-35.jpg

Замерзли. Спустились. Пішли шукати, де б поснідати.

franyk-49.jpg

Нє, тут ми не обідали, це ми зайшли в Кафедральний Свято-Покровський собор (колишня Вірменська церква).

franyk-51.jpg

franyk-53.jpg

Рушаємо далі.

franyk-52.jpg

Дійшли до знаменитої франківської Стометрівки, на початку якої стоїть таке "чудо". Але ж, якщо почнуть ламати, щоб збудувати щось нове, захисників же знайдеться безліч.

franyk-55.jpg

Фото можна кидати ваті, яка стверджує, що Бандера співпрацював з нацистами. За це вони арештували його брата.

franyk-57.jpg

franyk-58.jpg

Поснідавши прекрасним журеком, наливками і дерунами в

пивному клубі та бістро «Десятка» (хай вас не вводить в оману назва: з вибором пива там не дуже, від бістро — ціни, а меню і кухня — божественні, тобто ресторанні), порулили в готель.

franyk-60.jpg

Як я вже казав, номер нам не підготували, тож, щоб даремно не чекати, вирішили прогулятися до озера.
По дорозі зустрічали такі от симпатичні будиночки.

franyk-62.jpg

franyk-66.jpg

Фіранки! Які фіранки!

franyk-67.jpg

Вгадаєте, яка установа тепер у цій будівлі?) Це дитячий садок при вході в парк Шевченка.

franyk-69.jpg

franyk-70.jpg

А от і парк, запам’ятайте його таким ;)

franyk-72.jpg

А це вже околиці озера.

franyk-73.jpg

franyk-74.jpg

Холодно. Птахи також прифігіли.

franyk-78.jpg

franyk-81.jpg

franyk-83.jpg

Тут подзвонили з готелю і ми, замерзлі та замучені, полізли заселятися. Вийшли звідти тільки надвечір, і то недалеко — у сусідній бар (буквально сусідній, двері поруч із входом до готелю —

кнайпа «Войцех») подивитися футбол, попити наливочок, настоянок і крафтового пивка, але то вже інша історія. Далі буде. Не перемикайтесь.

Привіт, тепер з вами Оленка і на коду буде вам простирадло моїх вражень про Станіславів, він же Франик, він же Івано-Франківськ. По секрету скажу, що пост писався ще до конкурсу, тож мені якось незручно в нього вклинюватися, тому додам кілька абзаців від себе в кінці.

franyk-77.jpg

В Івано-Франківську я була раніше кілька разів, точну кількість вже й не назву, але якщо так, щоб на півдня мінімум, то п’ять разів точно. Але ніколи не доводилось мені побувати в ньому ґрунтовно, не проїздом, не наскоками, а з якоюсь культурною програмою. Тому дуже хотілося повернутися, щоб повторити те, що я вже знаю і люблю, а також, щоб побачити і спробувати ще незвідане. Хто читає не перший наш пост, вже, мабуть, в курсі, що для мене в подорожі подивитися на щось нове і красиве — безумовно, важливо і цікаво, але так само важливо і цікаво знайти і з’їсти щось смачненьке, ну бо інакше який сенс їхати? Пам’ятаєте з мультику: «Таити... Таити... Нас и здесь неплохо кормят!»? Так от, це про мене: навіщо кудись пхатися, якщо там немає нічого смачненького? Подорож набуває нових сенсів і починає вигравати різноманітними барвами, якщо вона обіцяє мені не лише візуальні, а й смакові враження. Ну, і з огляду на сказане, обов’язкову програму я собі цього разу склала таку: - журек у «Десятці» — це моя любов на все життя, смачний настільки, що я навіть навчилася його готувати, а якщо цього аргументу недостатньо, то ось вам ще один: мені вдалося вмовити Сашечку, любителя нових вражень і закладів, знову піти в «Десятку» на другий день заради журека, зрештою у них там все смачне, особливо під настоянки)); - угорський курташ на Стометрівці — теж прекрасний смаколик, особливо з кавою або з какао чи імбірним чаєм у холодну погоду (одразу порада: не думайте, що якщо він порожній всередині, то ви ним одним не наїстеся, це дуже помилкове враження, повірте); - мед на Грюнвальдській — є там магазинчик «Бджільництво», у якому можна восени придбати рідкісний падовий (падевий) мед, дуже смачний і цілющий, вартий того, щоб його аж звідти везти; - львівська «Галка» у Франику — на «Галці» я зазвичай беру безкофеїнову каву (у них вона не за мільйон і дуже пристойна), але раніше її можна було купити лише у фірмових магазинах, яких у Києві нема, а тепер, на щастя, її вже можна замовити через інтернет; - гуцульські сири: будз, бринза, коники... Ніби, все. Коротенький скромний списочок, погодьтеся))

franyk-65.jpg

Забігаючи наперед, скажу, що свою програму я виконала. А щоб не думали, що я їздила туди тільки пожерти, не свій захист можу сказати, що я також мріяла знову потрапити до осіннього парку Шевченка, бо він якийсь особливий, дуже атмосферний, а я дуже люблю парки, тим паче восени. Крім того, вирушаючи в дорогу, ми завбачливо подивилися прогноз погоди і пересвідчилися в тому, що небесна канцелярія готує нам неабиякий сюрприз (який саме — побачите у другій частині оповіді).

franyk-31.jpg

А ще Станіславів підкорив моє серце старими поважними будинками (вони в різному стані, але всі чудові, вулиця Шевченка — це справжній музей будинків!), а також своїм спокоєм, розміреністю і відсутністю натовпів агалдєлих туристів. Це вам не Львів. Поки що, принаймні. Звісно, дуже хотілося б, щоб він таким і лишався.

franyk-54.jpg

Про Івано-Франківськ. Частина друга. Субота