Лукавці

Село ЛУКАВЦІ – батьківщина вже відомого нам українського політичного діяча кінця ХІХ – початку ХХ століття Миколи Василька (див. Берегомет-над-Серетом).

Лукавці вперше згадується в грамоті молдавського господаря Олександра Доброго від 16 лютого 1428 року. В подальшому в процесі перекладу зі старослов’янської на румунську, німецьку, українську та російську мови і навпаки – назва села відповідно змінюється: Лукавці – Лукавець-над-Серетом – Лукавець – Луковиця – Луківці. Однак, старожили завжди подовжували називати село Лукавцями. В 2005 році селу повернуто історичну назву.

В селі є чотири релігійні споруди. Перша з них: дерев’яна капличка, що знаходиться на початку села з боку Берегомету на відстані близько півкілометра від траси.

Ще є костел, що розташований в приватному будинку. Про його існування ні працівники сільради, ні прості мешканці, нічого не чули.
Крім костелу та каплички в селі є дві дерев’яні церкви. Відносно нові, початок ХХ століття. Перша з них – Святої Параскеви, збудована у 1898 році за кошти громади, а також кошти Миколи Василька та Грісгабера, розташована в центрі села ліворуч від дороги. Не помітити її неможливо: відразу кидається в очі своєю оригінальною окраскою: позолочено-синьо-срібрясто-помаранчевою.

Так, в Параскевській церкви любов буковинців до спотворення пам’ятників бляхою та ядовитими кольорами перевершила все! Де ви ще побачити яскраво синю бляху та вільні від бляхи зруби, викрашені в помаранчевий колір?

А триярусну дзвіницю часто доводилося бачити?

Друга церква, Миколаївська, як і попередня, збудована також частково на кошти Миколи Василька в 1905 році. Так само, гуцульського типу з трьома верхами, вкритими бляхою. Від інших подібних церков її відрізняють дві башти, що прибудовані до бабинця. Тобто, церкву формально можна вважати п’ятиверховою.

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu