СОБОР. Троїцький у Новомосковську. Сподіваємося, що назву міста, яке до 1794 року називалося Самарчиком, Самарою, або Самарью, все таки змінять. Єдиний дев’ятидільний, дев’ятиглавий дерев’яний храм в Україні. Його проектував народний майстер Яків Погребняк. Геніальний архітектор. Кажуть, що до реконструкції 1888 р., пов’язаної із підгниттям колод зрубів, храм був ще вищим.
Новомосковськ стоїть на річці Самарі, лівій притоці Дніпра. Перша згадка про місто Самарь зустрічається у грамоті Стефана Баторія до козаків, яка датується 1576 роком. Згідно із цією грамотою місто передається козакам. Але на картах 17 століття місто не зустрічається, тому вчені сумніваються у достовірності грамоти.
У 1730-х роках російські окупанти збудували над річкою Самарою лінію земляних укріплень проти кримських татар. Навколо одного із цих укріплень виросло (чи відновилося) містечко Самарчик. Згодом тут виникла Самарська паланка Війська Запорозького низового.
Не будемо вдаватись глибоко в історію Новомосковська та його перейменувань – кому цікаво, можете почитати у Вікіпедії, а нам більше цікава історія його головної пам’ятки – Троїцького собору. Отже будівництво цього величного храму почалося у 1772 році. Його фундаторами були кошовий отаман Іван Чепіга, самарський полковник Антін Головатий (в майбутньому теж кошовий) та січові козаки. Будівництвом керував Яким Погребняк – архітектор із Слобожанщини. Завершили будівництво у 1781 році. Величезний собор став пам’ятним храмом на честь знищеної російськими окупантами Запорізької Січі.
У 1830-1831 роках храм відремонтували і підвели під нього мурований фундамент. Тоді ж збудували триярусну дзвіницю.
У 1880-х роках Троїцький собор перебував у аварійному стані. Українські активісти, передусім Дмитро Яворницький, добивалися ремонту і у 1887 році він почався. Планувалася заміна деяких брусів, але виявилося що більшість брусів зрубів так потрухли, що довелося повністю розібрати собор і скласти по новому. Звичайно нового геніального Якима Погребняка знайти не вдалося, тому собор не відтворили таким, як він був – не зберегли нахил стін до середини, замість вертикальної шалівки поклали горизонтальну, бані стали нижчими.
В радянські часи храм закрили. У 1942 році його відкрили для богослужінь німецькі окупанти, але у 1963-му совєти його знову закрили. Там розмістили краєзнавчий музей. Вірянам храм повернули у 1991 році.
Троїцькому собору присвятий свій відомий роман “Собор” Олесь Гончар.
У Новомосковську збереглися ще деякі старовинні будівлі.
Текст та фото Романа Маленкова.
