Тумани Перепетового поля

"Життя і смерті спивши щедрий келих,


Усі літа спаливши на вогні,


-

Я скифський цар, лежу в дніпровських Геррах,


І стугонять століття по мені.



Чиї тепер там кроки землю будять?


Яка зійшла над обрієм доба?


Я міцно сплю, тримаючи на грудях


Тяжінь високовольтного стовпа.



Над ним гудуть вітри в сталевих струнах,


Під ними землю крає чересло.


Крізь мене йдуть в світи пекельні струми,


Чоло ж моє колоссям проросло."



(вірш знаменитого археолога Б.М. Мозолевського)

       Давнє  Перепетовое поле розкинулось на південь від нинішнього села Фастівець Фастівського р-ну Київської області.  Багато століть на цьому полі стоять десятки курганів, вік яких - від 5 до 2,5 тисяч років .... Найвідомішими серед них є курган Переп'ят, споруджений в 6 ст. до н.е., і царський курган Переп'ятиха 7 століття до н.е. Завдяки своїм розмірам (10-11 метрів у висоту і до 30 м в діаметрі), ці кургани були відомі ще за часів Київської Русі. Літописні згадки про них зустрічаються у 1151, 1159 і1172 роках. При цьому і тоді і раніше, події на Перепетовому полі пов'язані з туманом.  Можливо, це містика, можливо - властивість  клімату... Ще за часів раннього середньовіччя виникла легенда про князя Переп'ята і його дружину, княгиню Переп'ятиху. Згідно легенди,  війська князя і княгині не впізнали один одного в густому тумані і вступили в бій. У битві загинув князь Переп'ят. Невтішна княгиня наказала слугам засипати її живцем в похоронній камері. Над могилами князя і княгині були насипані два високих кургани - Переп'ят і Переп'ятиха ....

      3 квітня 1151 року на Перепетовому полі зустрілись війська  київського князя Ізяслава Мстиславича та  всім відомого Юрія Довгорукого, засновника Москви.  Довгорукий мріяв захопити Київ.  І тут знову зустрічаємо  згадку про туман. Літописець пише:

" Когда же светала пятница [4 квітня], Изяслав, приготовив к бою все полки свои, двинулся к нему. Но Юрий не хотел еще биться, а ждал Владимира [Володаревича]. Изяслав тем временем приступал все ближе, и тогда Бог сделал [такую] мглу, что никуда не видно, только до конца копья [было] видно. И застиг [их] дождь, и под ним уперлись они в озеро оба, и разъединило их озеро  (розлив весняних вод - Авт.), и потому не можно было [пойти] ни тем [на тех, ни этим] на тех."

      Тільки в полудень імла розійшлась і почалась  битва, яка тривала два дні.  Нарешті війська князя київського перемогли: "была сеча лютая и злая. Бог же, и святая Богородица, и сила честного животворящего креста помогли Вячеславу, и Изяславу, и Ростиславу, и тут победили они Юрия. А половцы же Юрьевы, даже по стреле не пустивши, тогда побежали, а потом – Ольговичи, а потом побежал Юрий с детьми. И когда они бежали через Рут, много дружины утопилось в Руте, ибо был он болотистый. И когда они бежали, то одних избили, а других захватили."
        Після того багато століть пропливло над давніми курганами....Вперше Переп'ят і Переп'ятиха були розкопані у 1845-46 роках, в ході однієї з перших археологічних експедицій Російської імперії. Роботами керував професор Київського університету Микола Іванішєв. Стіни Переп'ятихи були складені з дуже твердих земляних валиків. Під курганом розташовувалася похоронна камера, площею 180 м2. Її дерев'яні стіни мали висоту 5-7 метрів, а стеля спирався на 16 стовпів (!). Така конструкція і вік кургану Перепьятіха ставлять його в ряд найбільш видатних пам'яток скіфської цивілізації.
     У червні 1846 в розкопках кургану Переп'ят брав участь штатний художник археологічної комісії - Тарас Григорович Шевченко. Тут великий поет зробив кілька малюнків і написав вірші: «Чернець», «Швачка», «Іржавець».

"В Переп'яті гайдамаки
Нишком ночували.
До схід сонця у Фастові
Хлоп'ята гуляли.
"



 ( Т.Г.Шевченко. Уривок з віршу "Швачка". 1846).

 

     Розкопки показали, що обидва кургану були пограбовані ще в глибоку давнину. Незважаючи на це, було виявлено чимало цікавих знахідок, в т. ч. - Скіфський  посуд, намисто, сережки, бурштинова пластина і 24 золоті бляшки-аплікації із зображенням грифонів. Ці грифони стали окрасою української колекції Скіфського золота ...
       Село Фастівець було засновано в середині 17 століття селянами-втікачами. Рятуючись від польської панщини, втікачі приховували свої справжні прізвища. Вони займалися землеробством і ремеслами. Село розташовувалося поруч з Фастовом, тому і було названо Фастівець. Жителі Фастівця брали активну участь у війнах проти Речі Посполитої. Підтримували Богдана Хмельницького, фастівського полковника Семена Палія та повсталих під час  Коліївщини. З часом село розрослося. Польські пани прийшли й сюди. У селі була побудована економія графа Браницького і садибний будинок. Для охорони садиби з Польщі прибули шляхтичі з сім'ями. Їхні нащадки і тепер живуть в Фастівці. Саме тому, в 1864 році з 812 мешканців села 138 були католиками (Л. Похилевич) ... У грудні 1825 року в селі проходили важкі бої російської регулярної армії з повстанцями декабристами під проводом Бестужева-Рюміна та Муравйова-Апостола.
         У Фастівці довго не було свого храму. Жителі села зараховувалися до приходу Миколаївської церкви в сусідньому селі Снетинка. Тільки в 1910 році почалося будівництво сільського храму Архістратига Михаїла. Це був величний храм в "єпархіальному"  стилі. У 1950-х роках комуністи знесли церкву, варварськи зруйнувавши її за допомогою бульдозерів ...
       У 1878 р в селі була відкрита земська школа. У 1912-16 рр. побудували нове цегляне приміщення школи. Також, був споруджений окремий корпус з квартирами для вчителів. Школа збереглася до наших днів. Це Г-подібна в плані одноповерхова споруда в стилі історизм. Головний фасад має симетричну композицію і фланкірован двома ризалітами, завершеними трикутними фронтонами. Споруда багато прикрашена цегляним декором. Будівля школи вимагає постановки на облік, як пам'ятник цивільної архітектури початку 20 століття.
       Зараз у Фастівці проживає понад 1000 осіб. Село розвивається. На місці зруйнованого храму поставлена каплиця. Розроблено проект будівництва нової церкви. Кургани Переп'ят і Переп'ятиха визнані пам'ятками археології. Правда, після проведення розкопок, від колись величних курганів залишилися лише малі, нерозкопані частини ... У 1987 р на Переп'яті встановлено пам'ятний знак. Тут створено  невеликий меморіальний комплекс "Переп'ят" імені Тараса Шевченка. Завдяки стародавнім скіфам і Тарасу Шевченку, історичне Перепетове поле відомо по всій Україні та за її межами ....

Текст і фото - архітектор Іван Биков ( частина книги "Архітектурні скарби Київщини")


Перепетове поле

Курган Переп'ят.  Тут працював Т. Г. Шевченко

Золотий грифон з кургану Переп'ятиха. Скифське золото України.

Схема битви на Перепятовому полі у 1151 році. Тут перемогли засновника Москви

Перепетове поле На задньому плані - один з курганів.

с.Фастівець. Земська школа. 1912-16 рр. ( фото школи - Р. Клименко)

Для перегляду карти треба активувати Javascript (чи просто трохи зачекайте)
Зображення користувача malenkov.

Соромно, але я толком не знав

Соромно, але я толком не знав легенди про Переп'ята і Переп'ятиху, і на легендарному кургані не був. Дякую! Дуже цікаво. Тепер з'їжджу

Зображення користувача Иван Быков.

Дякую і Вам, Романе!

Дякую і Вам, Романе! Насправді - археологічні пам'ятки (кургани, городища, давні міста) дуже цікава і мало визначена Вашим сайтом частина пам'яток. Тому пропоную ввести нову категорію пам'яток - археології. Тут просто море роботи та інфи !

Зображення користувача malenkov.

Ага, спитаю адміна як додати

Ага, спитаю адміна як додати категорію.

Зображення користувача malenkov.

А вірш Мозолевського

А вірш Мозолевського фантастичний

Зображення користувача Гость.

 Все ділять нас по крові і по

Embarassed Все ділять нас по крові і по мові. туман не раз приходив. що за час. що розділяє брата із сестрою. душа ридає і простити час. простіть брати. бо за туманом.вже не видко "вешньЇ" води. і так не сила. ой не сила мамо. і з горем в серці далі нам іти... Душа в долонях а на серці туга. навіщо був туман. щоб нас спасти... не треба більше бою плаче небо..як зупинити те що завели...не раді. ой не раді властелини. такий позор...хай ангели вже Землю всю покриють.щоб сльози погасили дух війни...