Село Феневичі знаходиться на південь за 10 км від районного центру селища Іванків та на північ за 80 км від Києва. В селі мешкає 1100 осіб. Вперше село Феневичі згадується у літописах 1097—1150 років та у князівських грамотах.
Першим господарем села був уніатський митрополит Іпатій Потій, а з 1724 року разом з Іванковом, воно перейшло у володіння князів Любомирських. Точних відомостей про заснування села немає. Проте відомо, що перші хати розміщувались там, де нині знаходяться хутір Млинок, Кошари, вулиця Козаченка. За півкілометра від хутора Млинок у бік Соснівки пролягав шлях з Іванкова на Київ. Біля шляху стояла корчма, а через Здвиж був перекинутий дерев’яний міст. Старожили розповідають, що село колись називалось Мостище. Звідки пішла назва Феневичі — теж невідомо, але, за легендою, дуже давно, за панування князів Любомирських, була тут Феня Любомирська, стара незаміжня діва, яка так і померла неодруженою. Очевидно на честь її імені і названо село. У 1862 році селяни підняли бунт проти панщини. В селі не було школи, а віруючим доводилось ходити в церкву до сусіднього села Катюжанки. У 1840 році багатші члени громади обладнали з єврейської лавки одну кімнату, найняли вчителя і відправили своїх дітей вчитися. Та дітей з бідних сімей не навчали.
У 1902 році в селі побудували гарну церкву, будинок для попа на 8 кімнат та однокласну школу з двома кімнатами (в одній навчалися, а в другій жив учитель). Через 5 років школа стала церковнопарафіяльною, основним предметом був Закон Божий. Навчав дітей батюшка Мефодій Дзозовський. Згодом у Феневичах побудували земську школу на дві класні кімнати з квартирою для завідуючого.
Текст частково використаний з Вікіпедії. Фото Маленкова Ростислава
