Спадок імперії. Національний експоцентр України

15 років я працюю через дорогу від цього музею радянського ампіру. Скільки ж там пива випили... але жодного разу не здогадувався прийти сюди із фотоапаратом. А у видошукач цей комплекс постає зовсім іншим - це ж якась казкова країна. Відчуваєш себе, ніби перенісся в радянське кіно. Але не відпускає відчуття помпезності храмів Давнього Риму. Цей стиль ще називають "сталіанс". Коротко кажучи, радянські архітектори, скульптори та будівельники у випадку із колишнім ВДНГ потрудились на славу створивши один із кращих архітектурних комплексів радянського періоду на теренах колишньої імперії.

Про Національний експоцентр вже написано дуже багато, тому свого писати не буду, скомпоную тексти Вікіпедії та офіційного сайту установи. Єдине, на чому хочеться наголосити окремо це на розмірах двох павільйонів: павільйон №1 (Головний) має загальну висоту 65 метрів, висота його позолоченого шпиля - 25 метрів; павільйон № 10 має загальну висоту понад 50 метрів, висота скульптури колгоспниці на його верху 10 метрів.

Національний комплекс «Експоцентр України» (раніше Виставка досягнень народного господарства (ВДНГ) УРСР) — єдина державна виставкова установа України — організатор міжнародних та національних виставок і ярмарків, демонстраційний центр досягнень України в економічній, науковій, виробничій, гуманітарній та інших галузях.Територія експоцентру безпосередньо межує з територіями Клінічної лікарні "Феофанія", Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича,Національним музеєм бджільництва України. Поруч розташовані Головна астрономічна обсерваторія НАН УкраїниНаціональної академії наук України та Національний музей народної архітектури та побуту України, Садово-парковий комплекс НАН України "Феофанія".

Інфраструктура

Комплекс Експоцентру включає 180 будинків і споруд, 20 з яких мають статус пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення України - це вхідні пропілеї, головний павільйон та павільйони №№2-10 навколо центральної площі, будівлі ресторанів «Весна» та «Літо», оранжерея, 2 кіоски, 4 фонтани та водоапірна башта.

Загальна площа території Національного комплексу «Експоцентру України» становить 286,3 га, з них: понад 48 га — забудовані землі, 171 га — садово- та лісопаркова зони, 3,5 га — ставки і озера. Закрита виставкова експозиційна площа — 18 тис. кв.м., експозиційна відкрита площа — 21 тис. кв.м., площа демонстраційних майданчиків, конкурних полів — 30 тис. кв.м. Територія Експоцентру України географічно розташована у заповідному Голосіївському лісі на південному заході Києва за адресою:проспект Академіка Глушкова, 1.

Павільйон №10. Символізує Україну як "житницю СРСР". Загальна висота понад 50 м, висота "колгоспниці" 10 м, довжина та ширина - 39 м. Павільйон розташований на повздовжній осі партерної зони і замикає перспективу правої групи павільйонів, виконаний компактним круглим об’ємом розвинутим вертикальним завершенням, увінчаний скульптурою. Стіни нижнього основного об’єму вирішені трьох четвертними колонами.

Щорічно виставкові заходи Експоцентру відвідують близько 2 мільйонів чоловік. На виставкових площах Експоцентру України щороку проводиться близько 100 виставкових заходів, з яких половина — міжнародні та національні спеціалізовані виставки, решта — виставково-презентаційні, ділові, корпоративні, спортивні, святкові заходи. У виставках Експоцентру щорічно беруть участь експоненти з 25 країн світу. Самостійно Експоцентр України щороку організовує 22 спеціалізовані виставки, з яких 10 — міжнародні.

Історія місцевості

У 16-му столітті ця місцевість належала Києво-Печерському монастирю. А пізніше стала особистою власністю київських метрополитів: спочатку – Петра Могили, згодом Сильвестра Косова. Наприкінці 18-го століття територія Феофанії вже належала Софіївському чоловічому монастирю. Після указу імператриці Катерини II з 1786 і до 1802 років ця місцевість перебувала у власності державної казни, а відтак була власністю настоятеля Михайлівського Золотоверхого монастиря Феофана (Шиянова) – Київського вікарія і помічника митрополита. Саме Феофан – перший Київський вікарний єпископ зводить тут заміську резиденцію дачного типу для настоятелів Михайлівського Золотоверхого монастиря, перетворюючи з 1803 року територію на пустинь, названу ім’ям її засновника – Феофана. Майже 28 років (1807-1835 рр.) резиденція стояла пустою.До 1920 року – це власність Лаври, пасічний хутір, який у 1934 році закрили і пустинь взагалі перестала існувати.

Павільйон представляє собою цегляну одноповерхову (в основному об’ємі) будівлю з поздовжніми несучими стінами. Головний фасад вирішений трьома арками на колонах з рельєфним стилізованим зображенням на антаблементі. Довжина будівлі 49 м, ширина 40 м.

Сучасна історія

У 1949 році було прийнято Постанову Ради Міністрів СРСР про спорудження в Києві Республіканської сільськогосподарської виставки. Була використана велика територія Голосіївського лісу та приміського села Червоний шинок /Красный трактир/. Будівництво розпочалося у 1952 році та тривало 6 років. Центр було збудовано за проектом архітекторів В.Орєхова, І. Мезенцева, А. Станіславського, Д.Баталова, інженера С. Малкіна у вигляді комплексу павільйонів, споруд, відкритих майданчиків для показу експонатів, будівель культурно-побутового призначення та місць відпочинку.

Офіційне відкриття виставки відбулося 6 липня 1958 року. Напередодні відкриття вона була переіменована У Виставку передових досягнень народного господарства УРСР. За час існування її назва неодноразово змінювалася. Після набуття Україною незалежності, отримала назву: Національний комплекс «Експоцентр України».

За час існування Виставки, її відвідали всевітньовідомі постаті: генерал Де Голь, Йосип Броз Тіто, Маргарет Тетчер та інші.

Павільйон №1 (Головний) розташований на центральній осі виставкової площі і є головною спорудою всього архітектурного ансамблю Експоцентру, представляє собою наближену до квадрату ( 52 х 59 м) будівлю. Нижній об’єм павільйону вінчається ажурною ротондою і двадцятип’ятиметровим шпилем. В центрі розташований ввідний круглий зал з вісьма спареними колонами, які підтримують галерею та декорований сферичний купол діаметром 19 м, що має в центрі скляну частину для природного освітлення. Загальна висота будівлі із шпилем 65 м, висота шпиля - 25 м.

Головний павільйон

Головний павільйон — є центральною домінантною архітектурною спорудою Експоцентру. Його архітектором було призначено відомого архітектораЖежеріна Бориса Петровича, який був автором-архітектором споруди Центрального Комітету Компартії України /наразі приміщення Адміністрації Президента України/ та знаменитого палацу-санаторію «Конча-Заспа».

Павільйон побудований у рідкісному для Європи архітектурному стилі – «урочистий комуністично-радянський монументалістський ампір з древньо-вавілонською стилізацією». Він представляє собою монументалістський палац, дугоподібний фасад якого складається з 18 великихіонічних колон, увінчаних викружним портиком та Антаблементом з гербом УРСР на просторому 11-ти метровому порталі. Задня частина палацу складається з 8 могутніх іонічних колон. Немов величезна корона, приміщення увінчує могутня ротонда з 24 іонічних колон (за кількістю областей України на той час), на кожній з яких розташована радянська символіка Української РСР. На ротонді розташовано металевий 25-ти метровий шпиль, на оздоблення якого пішло декілька кілограмів сусального золота. Висота усього приміщення, яке нагадує Велику Вавилонську вежу, сягає 65-ти метрів. Воно вважається наймонументальнішою спорудою ротондного типу у Києві та усій державі і є пам’яткою архітектури радянсько-комуністичного періоду в історії України, яка представляє значний інтерес для іноземних туристів.

Павільйон №8 розташований на головній площі Експоцентру, головний фасад звернений до повздовжньої осі партерної зони і орієнтований на південний схід. В плані будівля є прямокутником з внутрішнім двориком, який має колонаду з трьох внутрішніх сторін піднятою над рівнем основного об’єму павільйону . 

Павільйони

У радянський час виставка поділялася на три основні розділи постійних експозицій:

промисловість, будівництво, транспорт (14 павільйонів: № 3 «Металургія» (арх. М.Гречина, Є.Міхневич), № 5 «Електрифікація» (арх. І.Мєзенцев, М.Губов), № 7 «Машинобудування та приладобудування» (арх. І.Мєзенцев, Н.Савченко, М.Губов, інж. І.Куц), № 9 «Міжгалузеві виставки» (1974), № 11 «Багатства моря» (1963; добудова 1977), № 13 «Вугільна промисловість» (1967), № 15 «Геологія» (1974), № 17 «Будівництво» (1958; арх. Г.Кислий, М.Губов, інж. І.Куц), № 19 «Товари народного споживання» (1974), № 21 «Хімічна промисловість» (1958), № 27 «Автотранспорт» (1958; доб.1977), №  26 «Протипожежний захист» (1976), № 31 «Авіація» (1969) )

сільське господарство (14 павільйонів: № 2 «Тваринництво» (арх. М.Катернога, Я.Ковбаса, М.Гончар), № 4 «Сільгоспнаука та землеробство» (арх. К.Джанашія), № 6 «Технічні культури» (арх. Д.Бойченко, В.Сороколіт), № 8 «Городництво, садівництво та виноробство» (арх. Д.Баталов, В.Гнєздилов), № 10 «Зернові та олійні культури» (арх. В.Єлізаров, І.Ланько), № 12 «Механізація та електрифікація сільського господарства» (1970, арх. Ю.Непомнящий, інж. В.Третяк), № 14 «Конярство» (1958), № 20 «Велика рогата худоба» та «Свинарство» (1958), № 24 «Кролівництво» (1958), № 26 «Вівчарство» (1958), № 173 «Птахівництво» (1958), № 28 «Квітництво та озеленення» (1958), № 29 «Гідрометереологія та контроль навколишнього середовища» (1958), «Теплично-парниковий комбінат» (1958) )

наука і культура (5 павільйонів: № 16 «Народні художні промисли» (до 1974 - «Велика рогата худоба»), 1958), № 18 «Наочна агітація» (до 1974 - «Свинарство»), 1958) та «Профтехосвіта», № 22 «Народна освіта» (до 1974 - бібліотека-читальня), 1958), № 23 «Наука» НАНУ (1958) ).

Павільйон №4 розташований на головній площі Експоцентру, головний фасад звернений до повздовжньої осі партерної зони і орієнтований на північний захід. В плані будівля є прямокутником з внутрішнім двориком, відділеним від площі ажурною колонадою піднятою над рівнем основного об’єму павільйону.

допоміжні підрозділи: ресторани «Прага» (1956, до 1959 «Лебідь»), «Літо» (1958) та «Островок» (1958; з 1967 лабораторія Мінхарчопрому), кафе «Весна» (1958) та «Ясени» (1958, до 1970-х їдальня «Фестивальна»), кінотеатр «Прогрес» (в павільйоні № 6), зелений театр (1958), гастроном (1958), філія універмагу, поштове відділення і ощадна каса, пожежна частина, інкубаторій тваринницького містечка (павільйон № 25, 1958), молочарня, ветлікарня та вивідний круг для демонстрації худоби, медамбулаторія, будинок лісника, водонапірна башта (1958).

В архітектурі павільйонів основної площі виставкового центру використано древні: вавілонський, римський, єгипетський та грецькі архітектурні стилі, з широким використанням комуністично-радянської символіки. Всі споруди визнано пам'ятками архітектури радянського періоду історії України.

Серед споруд та об'єктів, що не збереглися до нашого часу, були «Зелений театр» (згорів 1996 року), автопавільйон (1958, знесений у 1970-і), майданчик атракціонів (демонтовано у 1990-х роках), фрагмент монорейкової дороги, фрагмент електрифікованої залізниці та фрагмент тунелю метро (все демонтоване 1972 року), пасіка та агрохімлабораторія. Також було ліквідовано 3 рибні ставки.

Павільйон №3 розташований на головній площі і представляє собою цегляну одноповерхову (в основному об’ємі) будівлю. Головний фасад вирішений стіною з пілястрами і великими віконними прорізами з виступаючим арочним козирком у вигляді портика на широко рознесених колонах. Довжина 38,5 м, ширина 32,4 м.

Малі архітектурні форми

Одночасно зі спорудженням павільйонів було збудовано головний фонтан, а також фонтани на головній площі, фонтан «Сніп» біля ресторану «Літо» та фонтан біля зеленого театру. Також біля головної площі розташовані 2 кіоски (в минулому для продажу іграшок та сувенірів, а тепер-насіння). Також біля павільйону зернових та олійних культур споруджено 4 паркові скульптури робітників та робітниць. 3 паркові скульптури у лісопарковій частині зображають ведмедів.

Невтілені проекти

1979 року було розроблено ряд проектів нових павільйонів: «Транспорт», «Меліорація та водне господарство», «Охорона природи та охорона здоров'я», «Рибне господарство», «Квітникарство та озеленення». 1980 року було розроблено проект Будинку урядових прийомів. З усіх проектів жоден не було втілено у життя. Про ці плани нагадує недобудований павільйон «Транспорт».

Павільйон №7 розташований на сході головної площі і замикає її по довгій осі, перекликаючись з висотною композицією павільйону №10.Бічні виступаючі частини головного фасаду з з легкими баштами і арочною конструкцією ліхтаря в єдиному сполученні створюють виразну архітектурну композицію. Будівля має прямокутний план. Довжина 81,5 м, ширина 40 м.

 

Сучасна виставкова діяльність

Сьогоднішній Експоцентр не має постійних експозицій, а займається виставковою діяльністю. Під виставки в основному задіяні павільйони навколо головної площі (№ 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17), а територія колишньої сільськогосподарської виставки майже не задіяна (більшість павільйонів здається в оренду). В павільйоні № 5 — дирекція Експоцентру і відділення банку, № 6 — біржа.

«Експоцентр» є членом Світової Асоціації Виставкової Індустрії (UFI), Виставкової федерації України (ВФУ), а також входить до складу Російського Союзу виставок і ярмарків (Росія).

Експоцентр України — організатор заходів загальнодержавного рівня, що підтримуються урядом України, галузевими міністерствами і комітетами. З 2000 року Експоцентр України є організатором колективних експозицій українських підприємств у міжнародних виставках-ярмарках: «Пекінський тиждень високих технологій», «Пекін-Ессен-зварювання» (Китай); «Багатогалузевий ярмарок в Салоніках» (Греція), «В’єтнамський міжнародний промисловий ярмарок» (В'єтнам), Ганноверський Ярмарок «Ганновер-Мессе», «Зелений тиждень-2006» (Берлін, Німеччина).

Павільйон №6

 

Національний комплекс «Експоцентр України» був Генеральним розпорядником української експозиції у Всесвітній виставці «Експо-2005» (Японія). У 2007 році організовує участь українських підприємств на міжнародних виставках у Білорусі, Ірані та Російській Федерації. Експоцентр проводив національні виставки іноземних держав на власній території, зокрема: Єгипту, Ірану, Італії, Кореї, Росії.

Рекреаційна зона

Понад 200 гектарів території Експоцентру займає простора зелена зона з парковими та лісовими насадженнями, фруктовими садами та трав'яними полями, озерами, дитячими та спортивними майданчиками. Разом з Голосіївським лісом, Експоцентр є однією з найбільших рекреаційних зон столиці України, що наразі є найактуальнішою проблемою усіх столичних міст Європи. Екологічна громадськість Києва та України наполягає на безумовному збереженні Експоцентру України, як одного з найкращих місць відпочинку громадян держави.

Використано матеріали Вікіпедії

Фото Романа Маленкова

Дивіться фотогалерею "Національний експоцентр. Спадок імперії"

Для перегляду карти треба активувати Javascript (чи просто трохи зачекайте)