Terra inkognita Буковинських Карпат

Перевал Джоголь – Верхній Яловець – Нижній Яловець – озеро Гірське Око


Сюди майже ніхто не їздить. Інформацію про цей найвіддаленіший куточок Буковинських Карпат ви не знайдете в путівниках. Важко знайти її і в Інтернеті.
Але, не зважаючи на відсутність доріг і транспортного сполучення, дістатися сюди можна. Можна і потрібно! Бо незабаром може бути пізно: або все тут взагалі зникне, або (що менш ймовірно), цивілізація дійде і сюди.
Нажаль, поза нашою увагою сьогодні залишаться багато цікавинок цього забутого краю: купола радіолокаційної станції на Памирі, дерев’яні австрійські клаузи, село-примара Сарата, «український Магадан» Перкалаб, хребет Чорний Діл… Це все буде наступного року. Цікавого – потрошки. Отже, якщо маєте власний лісовоз чи старий совковий УАЗік, то поїхали!

Спуск з перевалу Джоголь ще страшніший за підйом. Гравій та великі груди каміння, особливо у дощову погоду, роблять спуск вельми небезпечним. Саме так погода дісталася і нам: дрібний дощик, що обіцяв перетворитися на велику грозу. Але відступати було неможливо. Слава Богу, що в цей день до мене приїхали двоє друзів з Києва: Богдан і Наталка. Якщо б не вони, то моя «Dacia», напевне, назавжди б залишилася тут, на березі Яловичори.

Спустившись з перевалу, опиняємося в маленькому селі Верхній Яловець. Дорогу кожну сотню метрів перетинає річка Яловичора. Мости хоч і не призначені для легкових автомобілів, але перші з них ми потихеньку долаємо:


В центрі Верхнього Яловця є деякі натяки на цивілізацію: магазин і маленька церківка (дивно, що не дерев’яна). Є також обладнане місце для відпочинку туристів з лавочками та окультурене дерев’яною спорудою джерело.




Далі – суцільних жах. Десять хвилин думаємо: пробувати долати цей міст або повернутися назад.

Нарешті, Нижній Яловець. Тут не все так запущено, як я думав. Будиночки не бідні.

Центр Нижнього Яловця. Злиття Яловичори з Білим Черемошом:


Неподалік злиття цих двох гірських річок знаходиться справжня перлину Буковинських Карпат – Гірське Око.

Озеро ГІРСЬКЕ ОКО (інша назва – Буковинське Око) лежить в кілометрі на схід від центру села на схилі гори Дворелець. Розташоване на висоті 1028 метрів над рівнем моря, озеро й справді нагадує велике око. Гірське Око сміливо можна назвати «Буковинським Синевиром».

І дійсно, висота його розташування та оточуючі зеленою стіною ялиці роблять його своєрідною копією знаменитого карпатського високогірного озера Синевір, яке уступає йому хіба що за площею. Природа виникнення озера наразі невідома. Принаймні, про це кажуть нечисленні туристичні джерела.

З озера витікає невеликий потік, що впадає у Яловичору. Потік відділений від озера дамбою, що може бути свідченням того, що Буковинське Око має все ж таки штучне походження. До озера можна піднятися як пішки, так і на позашляховику грунтівкою, що піднімається уздовж потоку.


Мисливський будиночок. Мисливців тут не було роки три…


Платити і винищувати форель теж немає кому:


Прощавайте, Буковинські Карпати!
 

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          [info]andy_babubudu

Для перегляду карти треба активувати Javascript (чи просто трохи зачекайте)