Синагоги у Західній Україні: від Луцька до Ужгорода

Певний час мене як історика дуже цікавила єврейська тема. Відтоді у мене зібралася невеличка підбірка знімків синагог Західної України. Тож у цьому матеріалі-огляді я хочу розповісти про ті синагоги, які вдалося побачити у Волинській, Рівненській, Львівській та Закарпатській областях.

Почнемо з півночі, з Луцька. Колись у місті було багато синагог. Сьогодні ж їх дві. Стара синагога розташована на вулиці Данила Галицького.

Це синагога оборонного типу з товстими стінами, маленькими вікнами, аттиком з бійницями та баштою. Зараз тут знаходиться спортивний тренувальний клуб Динамо. Якщо екстер'єр зберігся, то всередині нічого не нагадує про те, що тут була синагога.

На стіні будівлі колишньої синагоги є пам'ятний знак, на якому написано, що вона була споруджена на початку 17 століття за короля Сигізмунда ІІІ і стала осередком єврейської духовності та культури на Волині. Також вшановується пам'ять десятків тисяч євреїв луцького гетто, яки загинули від рук нацистів у 1942 році.

Окрім цієї старої синагоги, у Луцьку є нова - на вулиці Богдана Хмельницького, яка, на відміну від першої, виконує свою пряму функцію - це молитовний дім і культурний центр для луцької єврейської громади.

Далі прямуємо до міста Дубно. Велика синагога була побудована у першій половині 16 століття, а перебудували її у 1782-94 роках. Вона має оборонний характер, про що свідчить товщина стін. 

Під час Першої світової війни була значно пошкоджена, і відбудована у 1920-х роках. Всередині об'єм синагоги являє собою велику залу на чотири колони. Розписи не зберіглися.

Сьогодні синагога входить до складу історико-культурного заповідника, її намагаються підтримувати у задовільному стані.

Велика синагога в Острозі розташована у колишньому єврейському кварталі міста. Вважається, що поява синагоги відноситься до 15 століття і впродовж століть неодноразово перебудовувалася і добудовувалася.

Божниця значно постраждала під час Другої світової війни, пізніше була перетворена на склад (на фото можна побачити дірки від перекриттів та стовпи). 

Впродовж багатьох років руйнувалася під впливом природних умов, слугувала міським туалетом та сміттєзвалищем. У 2016 році розпочалася реставрація.

Броди - відоме єврейське містечко. Бродівська синагога - одна з найбільш синагог у минулому однієї з найбільших єврейських громад - зараз руйнується на очах.

На одній зі стін ті, хто знається на івриті, може побачити і прочитати, що синагогу почали будувати у 1742 році (5502 – за іудейським літочисленням).

Із синагогою пов’язані згадки про родоначальника хасидизму - Бааль Шем Това.

Синагога у Бродах оборонного типу. Значно постраждала у часи Другої світової війни, після проведення ремонтних робіт її пристосували під склад, однак наприкінці 1980-х стався обвал, і від того часу споруда "помирає" під впливом природних чинників, адже на відміну від Острога, вона взагалі без даху та однієї зі стін (у 2006 році - повторний обвал склепінь).

У місті Сокаль поступово руйнується Стара синагога, яка розташована в міському парку. Ця споруда оборонного типу, відома з 17 століття, зазнала руйнувань під час війни.

Ця синагога була зовсім невеликою, з цікавим декором інтер'єру, який ще місцями можна побачити, забравшись до середини.

У самій синагозі свій "парк", і товстий шар сміття: пляшок, пакетів, інших відходів. Дуже шкода, що вона перебуває у такому стані. Для мене Сокальська синагога - найсимпатичніша... І дуже шкода, якщо ця споруда, яка була колись центром життя для місцевих євреїв і прожила кілька століть, зникне з архітектурної карти України.

Велика синагога у Великих мостах була побудована на початку 20 століття. Зараз вона радше є пам'ятником місцевим євреям, яких знищували нацисти протягом 1941-1943 років у місті та в урочищі Бабки за містом.

На фасаді синагоги прикріплені таблички з іменами загиблих на ідіші, івриті та українською.

Всередині синагоги складені мацеви. Скоріше за все, - це все, що залишилося від єврейського кладовища, на місці якого зараз парк навколо синагоги.

Жовківську синагогу збудували у 1692-98 роках у стилі ренесанс. Вважається, що є однією з найбільших синагог Європи цього стилю.

 Витончений екстер'єр приховував оборонний характер будівлі - вона була однією зі складових міських укріплень. Про це свідчать контрофорси на східному фасаді та бійниці.

З 1950-х до 1990-х років синагогу використовували як склад. Пізніше був розроблений проект реставрації, однак роботи тривали недовго, і будівля знаходиться в аварійному стані.

Під час поїздки вдалося побачити синагогу з середини. Як видно на фото, у центрі зали чотири круглі цегляні стовпи утримують хрестове склепіння, розділяючи простір на 9 полів.

Інтер'єр витриманий також у стилі ренесансу. На стінах ще можна роздивитися написи на івриті. Якби синагогу в Жовкві реставрували, це було б чудово. Адже, як колись наприкінці 17 століття католики заздрили красі цієї божниці, так і сьогодні б ця будівля, замість того, щоб стояти опоясаною залізним парканом біля ринку, прикрасила би місто і стала популярним туристичним об'єктом. Як її "близнюки" у містах світу, наприклад, у Тель-Авіві.

У Львові мала змогу побачити три синагоги. Одна з найвідоміших та найстаріших синагог в Україні - це синагога "Золота Роза" ("Турей Ройзел") на вулиці Староєврейській, яка була побудована у ренесансному стилі італійським архітектором Павлом Щасливим у 1582-1595 роках як приватна божниця для ciм'ї купця Ісаака Нахмановича. Наразі від синагоги, яка була знищена нацистами протягом 1941-43 років, і донищення вже наприкінці 1980-х років під виглядом консервації, лишилися тільки фрагменти стін.

На площі Святого Теодора, яку колись обжили євреї, зберіглася синагога "Янкель Янцер Шуль", або Синагога на Вугільній. Синагога була побудована у 1844 році, а у 1912 році перебудованв у сецесійному стилі. Під час Другої Світової війни значно постраждала, але залишалась діючою до 1962 року. Після цього тут був спортивний зал поліграфічного інституту. 

Зараз як молитовний дім вона не діюча, але в ній працює Товариство єврейської культури та культурний центр, у якому діють різноманітні кружки, видається газета.

І третя синагога - діюча "Цорі Гільод" знаходиться недалеко від Залізничного вокзалу, на вул. Міхновських. Вона була зведена упродовж 1923-25 років, потім тривалий час використовувалася як склад, а у 1989 році споруду повернули євpейській громаді "Бейс Аарон ве Ісраель".

Як на мене, найкрасивішою синагогою є Ужгородська. Хоральна синагога в Ужгороді була побудована в неомавританському стилі у 1904 році. Однак синагогою цій споруді бути довго не вдалося - єврейська громада Ужгорода після Другої світової війни була знищена практично повністю, тож у 1947 році будівля почала служити культурній сфері.

 

Приміщення колишньої синагоги зайняла ужгородська філармонія, зараз - Закарпатська обласна філармонія. Не найгірший варіант спадкоємності. Квитка на концерт, який вже розпочався тоді, коли я завітала сюди, у мене не було, так що вдалося сфотографувати лише хол філармонії.

Будівля розташовується у дуже гарному місці - у центрі міста на березі річки Уж. У післявоєнні роки вона зазнала значної реконструкції: позбулася єврейської символіки, мавританських декоративних елементів, але все одно її зовнішній вигляд вражає і робить її одним із символів Ужгорода врівні з замком і Хрестовоздвиженським собором.

Колись це були культурно-освітні осередки єврейських громад і використовувалася вони для різноманітних цілей. Окрім богослужіння, тут проводилися загальні збори кагалу, навчали дітей, равинів, проводилися суди. Синагоги були своєрідними центрами життя. Так було до Другої світової війни. Разом з євреями одна за одною зникають і божниці. Тим, яким вдалося встояти, зазвичай відводили роль складів або інших "корисних" приміщень. Зараз вони поступово руйнуються і невідомо, чи вдасться їх зберегти. Тільки одиницям пощастило, і вони продовжують виконувати свою пряму функцію, або ж їх "перепрофілювали", але вони продовжують жити. І це радує.