Полонне

Полонне – дуже старе місто. Перша згадка про нього відноситься до 996 року, а заснували його ще раніше. Назва походить від архаїчного слова полонь – відкритий, не порослий деревами, простір. Схожі слова поляна, полонина або оболонь. Хоча є ще версія про походження назви міста від слова полонити (брати в полон), але вона менш популярна.

У Княжу добу Полонне належало спочатку Великим князям Київським, а 1195 року – князям Волинським. Це було укріплене містечко на березі річки Хомора. Воно мало земляний замок із дерев’яним частоколом. У 1240 році Полонне зруйнували монголо-татари. Коли воно відродилося точно не відомо, але у польських документах 1366 року місто згадується,  як муроване, а отже достатньо велике.

Костьол святої Анни

Єврейський цвинтар

1494 року власником Полонного став Костянтин Острозький, який у 1510 році перебудував і зміцнив тутешній замок. Наступна його перебудова трапилася у 1640 році – тодішній власник Полонного, Станіслав Любомирський, перебудував його за голландською бастіонною системою, основа якої – земляний вал та мурований бастіон. У 18 столітті ця фортеця занепала, а до нашого часу дійшли лише залишки валів, та фрагменти цегляної кладки.

В часи Хмельниччини Полонне було сотенним містечком Волинського полку. Потім варилося у котлі Руїни. За Андрусівським мирним договором, який у 1667 році розірвав Україну на дві частини, Полонне опинилося у межах Польщі, а після розділу Польщі у 1795 році – у межах Росії.

У 18 столітті у Полонному значно зросла єврейська громада, що дозволило місту стати значним торговим та ремісничим осередком Волині. Цей статус ще збільшився у 19 столітті, коли у Полонному було 15 синагог, євреї становили 48% населення міста і їм належало 95% підприємств. Полонне було типовим штетлом.

Від великої єврейської громади залишилось кладовище, із мавзолеєм двох хасидських цадиків. Поряд із кладовищем кілька старовинних дерев’яних єврейських будинків, в одному з яких діюча синагога. Збереглася й будівля хоральної синагоги, в якій нині музей уродженця Полонного, громадського діяча та поета Переца Маркіша.

Синагога

У Полонному є дерев’яна Покровська церква, збудована у 1910 році у єпархіальному стилі.

Головною сакральною пам’яткою міста є костьол святої Анни, зведений у 1593-1607 рр. Янушем Острозьким. Первісно храм освятили на честь Внебовзяття Діви Марії. 1618 році його спалили татари. Відновив костьол у 1649 році Станіслав Любомирський, переосвятивши на честь святої Анни, заступниці його матері. Але храм простояв недовго – у 1651 році його зруйнували козаки.

Нова відбудова почалася у 1716 році коштом Любомирських. До храму прийшли єзуїти, які завершили будівництво і освятили храм у 1738 році. Тоді він набув нинішнього вигляду.

У 30 роки минулого століття радянські варвари закрили храм. В приміщеннях облаштували відділок НКВС. В льохах храму катували людей. В 1946-1947 рр. храм передали православній парафії, але потім повернули римо-католицькій. На щастя всю другу половину 20 століття тут був костьол, тому й зберігся. Навіть орган є,  який виготовили майстри у Ризі у 1980-і роки.

Нині у Полонному близько двох тисяч римо-католиків. Це десята частина від усіх мешканців міста. Вони доглядають свій храм, тому він у дуже гарному стані, принаймні зовні.

Текст та фото Романа Маленкова.