Луцьк. Велкам ту

Змішайте Житомир і Кам’янець-Подільський (як же мене дістали ці совдепівські другі половинки назв – Могилів-Подільський, Переяслав-Хмельницький, Корсунь-Шевченківський, Володимир-Волинський – не вистачає лише Луцька-Волинського, ніби є інший) і ви отримаєте Луцьк. Середньовіччя та епоха бароко, неоготика та модерн, переплелись у цьому місті із радянською помпезною архітектурою комуністичних проспектів, із «сталінським ампіром» та, здається, безмежною і абсолютно безликою забудовою спальних районів та індустріальних околиць, з трубами, величезними похмурими цехами та складами. А ще тут неймовірно великий приватний сектор – ну геть як у моїй рідній Білій Церкві. Й усе це розмішане, розкидане, розділене заплавою Стира та заповідним Гнідавським болотом.