Головна > Блог > Про Ужгород. Місто з неймовірним шармом

Про Ужгород. Місто з неймовірним шармом

Ми твою вроду й красу збережем.
На Замковій Лаборця пам’ять живе,
Тут все поєдналось, старе і нове –
І храми церковні у вічній красі,
І сакури ніжні в ранковій росі.

Сьогодні я писатиму сам, без Оленки. Бо розповідь про мою ще літню поїздку, тоді я був сам. Тож готуйтеся) . Одруків і зайвих ком буде багато!

Автобус “Кошице – Мукачево” висадив мене в столиці Закарпаття о 5 ранку. Було темно, чи це через те, що західніше світає пізніше, чи це через те, що падала масштабна така злива. Довелося ховатися в залі автовокзалу ( дуже совкового, доречі), але там принаймні було сухо і помірно тепло. Вирішив погуглити щось про місто, або знайти якийсь онлайн путівник мобільний. Скажу відразу – нічого в Гугл плеї нема. Кілька місцевих барахолок, кілька новинних сайтів, кілька сайтів оголошень. Шкода. Місто виявилося доволі цікавим. 

Дочекавшись таки закінчення дощу ( що сталося аж години за дві… проте книжку дочитав) , сів на маршрутку і поїхав в центр. Перше що цікаве побачив Храм христа спасителя, що належить кацапському патріархату. Печально, бо споруда доволі симпатична, хоч і новобудова. Перше богослужіння відбулося в церкві в 2000 році, в 2012 храм горів, але як бачимо не до кінця.

0_128629_ee440653_XL

>

А далі… далі я почав шукати, де б поснідати, і як завжди на Західній Україні – знайти працюючий ресторанчик о 8 ранку, та ще й у вихідний , є справою доволі проблематичною. Пошуки привели мене до набережної річнки Уж – головної водної артерії міста. 0_12862a_7ef8a148_XL

Річка, назва якої дала назву місту періодично розливається. Найбільща повінь в новітній історії відбулася тут в 1998 році. На набережній Ужа кілька пам’ятників присвяченій цій події, а в київському метрі (слово “метро” вже відміняється в українській мові!) ще досі можна зустріти привида постраждалого в ті часи, який збирає гроші в пасажирів.

0_12862c_9115c12b_XL

Поснідавши і захоплюючись закарпатською кухнею (а особливо цінами) побрів блукати містом. Потрапив в дуже симпатичний і чистий парк. З подивом дізнався, що він імені Горького, посеред парку пам’ятник, навіть, стоїть радянському поету. Пам’ятник не фоткав.

0_12862d_4f1c43d5_XL

Взагалі то, я не просто бродив, а шукав знамениті ужгородські міні скульптурки, але про них я писав вже, а повторюватися повторюватися ( ги-ги) не люблю.

0_12862e_2b1af6da_XL

Синагога на набережній ріки Уж.

0_12862f_9b770cbd_XL

Ужгород може похвалитися не тільки міні скульптурками, але і пам’ятниками побільше. Так ось увіковічнили першого професійного художника міста – Ігнаца Рошковіца.

0_128630_3618a93e_XL

Дуже сурйозний і злобний Духнович.

0_12862b_51b3eeff_XL

На перехресті вулиць Волошина і Корзо можна побачити пам’ятник ліхтарнику. Прототипом скульптури є реальний ужгородець – дядя Коля. Він 40 років вручну запалював старі електричні ліхтарі в центрі міста.

0_128632_a846d542_XL

Далі я прогулявся по знаменитій липовій алеї. Саме так, без лапок. Алея дуже, навіть, справжня і вся засаджена старими липами. Місцеві дуже люблять розказувати, що це найдовша липова алея в Європі. Типу в Європі хтось міряється довжиною липових алей… Але красиво.

0_128631_217baea8_XL

Ну і як же я і без вуличного мистецтва. На вулицях міста графіті бачив мало, муралів зовсім не зустрів. Не знаю, чи це я погано шукав, чи це явище не добралося ще до Закарпаття.

0_128633_835ba434_XL

Вирушив до місцевого замку.

0_128634_ea297855_XL

Вуличка , яка веде до Ужгородського замку дуже мальовнича і приховує в собі багацько цікавинок.

0_128635_6fbfd5b2_XL

0_128636_6c742bb7_XL

Які решітки на вікнах!

0_128637_aacbdb99_XL

0_128638_5f32235a_XL

Що вам розказати про замок? Замок сподобався, але тільки зовні. В середині якийсь нуднувато совковим він мені здався. Але вхід коштує 20 грн, тож сходити варто).

0_128639_af55ed61_XL

0_12863a_e691da6f_XL

Увага! Зараз буде трошки нудної історії.

У нинішньому вигляді Ужгородський замок відбудований після 1322 року, коли місто перейшло у володіння італійського роду Другетів. Графський палац-цитадель був оточений потужними стінами із п’ятьма бастіонами та широким ровом. Якщо вірити легендам, у одну зі стін замурували за зраду дочку графа Другета. У XVII столітті новий власник, граф М. Берчені, перетворив фортецю у розкішну резиденцію, але вже у 1704 році Ужгородський замок ненадовго перейшов під контроль угорських повстанців Ференца II Ракоці, а після повернення австрійської влади на його території відкрили духовну семінарію. Нині в замку є понад 100 тисяч експонатів і 40 приміщень. Тут знаходяться експозиції Обласного краєзнавчого музею: народного мистецтва, духовної культури, етнографії, вогнепальної зброї та інші. У підвалі розміщена так звана «Кімната тортур», де представлені експонати, відтворені майстрами за давніми малюнками, середньовічними ескізами, гравюрами та фотографіями. У дворі — 36-метровий облоговий колодязь і дві скульптури XIX століття.

0_12863b_8aeafb22_XL

0_12864d_9ff854f8_XL

При вході в Ужгородський замок перше, що бачиш – могутнього залізного Геркулеса-Геракла, який от-от подолає отруйну Лернейську гідру. Скульптура виготовлена в 1842р. тут же, в Унгварі.

0_12863c_f973d8fd_XL

Квіточок на подвір’ї багато.

0_12863d_e024ce4a_XL

0_12863f_82c9d88e_XL

Місцева Венера Мілоська))

0_12863e_1d425c2e_XL

Ще одна цікава скульптура, що прикрашає замкове подвір’я: Турул (сокіл), хижий птах, що взлітає.

0_128641_b36d62fd_XL

Старовинні залишки споруд на подвір’ї замку.

0_128640_1853622e_XL

0_128642_bdcee936_XL

<0_128644_5260a4a_XL

Види з мурів замку – такі собі, але ось на сусідній Закарпатський музей народної архітектури та побуту дуже навіть нічого).

0_128643_c32d3655_XL

Замок по трошки реконструюють і це дуже радує.

0_128645_8e43aef8_XL

Дерев’яний міст до палацу в замку.

0_128646_6f1556f1_XL

Внутрішній двір.

0_128647_2dd4ff01_XL

0_128648_470f27ed_XL

Знаменитий колодязь у дворі.

0_12864b_6ecdb9df_XL

А це внутрішнє оздоблення палацу. Офісні стільці дуже “пасують”.

0_128649_a5f33341_XL

Що от дійсно сподобалося – це експозиція народних музичних інструментів Закарпаття.

0_12864a_ffb5f76d_XL

На виході з палацу розговорився з продавчинею магнітів. Дуже бідкалася, що в нас дешеві магніти, а в Європах продають по 2 євро! Тому продавці магнітів там живуть як коти в маслі.

0_12864c_11f1f33d_XL

А це одна саме з тих міні скульптурок знаменитих. В камінному парапеті біля замку. Не пропустіть).

0_12864e_81099d1a_XL

А далі.. далі трошки погуляв вуличками.

0_12864f_9a0f9d72_XL

Тут в них якийсь незвичний шарм. Особливо, якщо відійти від туристичних маршрутів трохи.

0_128650_ba465087_XL

На самому початку вулиці Капітульної (тепер площа Андрея Бачинського), там, де Замкова гора круто спадає вбік міста, постає один з кращих архітектурних ансамблів Ужгорода : Греко- католицький кафедральний собор на честь Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Собор було побудовано у 1644 році, який слугував, як храм єзуїтам.

0_128651_babb00a9_XL

Поряд з Собором знаходиться перший в місті приватний… сквер. Щось таке я почув випадково від екскурсовода, який проводив поряд групу. Але підзабув, а прибріхувати не хочу.

0_128652_773917ee_XL

0_128653_6391d0b7_XL

Продовжив гуляти звивистими вуличками міста.

0_128654_7352f913_XL

Потрапив в місцевий альпінарій, де біля озерця скульптура двом бронзовим мужикам, один з яких підзріло схожий на Медведчука. Правда ж?

0_128655_da0adafc_XL

На вулицях багато державних прапорів. День Конституції.

0_128657_68fafd95_XL

0_12865b_991bca0e_XL

Так як їхав з Праги, то не міг не навідатися в ужгородський район “прага”, порівняти. Чеська Прага перемогла, але і ужгородська нічо така).

0_128658_2e7791ab_XL

Атмосферу будь-якого міста створюють дрібні деталі. Люблю їх ловити.

0_128659_d9970112_XL

0_12865a_4accffa6_XL

0_12865c_4ff13a7f_XL

0_12865d_b61c7d36_XL

0_12865e_1ca46221_XL

Але я вже і підтомився якось. По тому надибав на вулиці Корзо паб “10” ( нескладно здогадатися, який номер будинку) і напився чеського пива більше, ніж в самій Празі за три дні)).

0_12865f_dda4b6ae_XL

Отак з новими силами далі вбивав час до поїзда.

0_128664_4c0bc2ca_XL

Бібліотека в Театральному провулку.

0_128660_7e4c3d28_XL

0_128661_beb61a14_XL

Ужгородська синагога ( тобто зараз ужгородська філармонія) з фронтону.

0_128662_64c4ef24_XL

Дитяча залізниця на ремонті… Таке враження  – вічному.

0_128663_2e5668bf_XL

Костел святого Юрія — римо-католицький храм 17 століття. споруджений у XVII столітті глaвою Ужгорода Ю. Другетом на місці зруйнованого лютеранського храму. Будівництво продовжив у 1695 р., володар міста, граф М. Берчені. У XVIII столітті храм був перебудований в стилі необароко, над оформленням працював знаменитий майстер Я. Лукач.

0_128665_51ae31e6_XL

Обласний драмтеатр.

0_128666_52ea6e51_XL

Суровий Шевченко.

0_128667_3d5747b3_XL

Я бачив вуличне лялькову виставу! Вперше років за 30 мабуть)).

0_128669_1c9383d5_XL

Прощаючись з цетром ще раз прогулююсь центральними вуличками.

0_12866a_d8520255_XL

І вирушаю на ужгородський залізничний вокзал, який знаходиться на площі Кирпи. Кирпу тут дуже шанують, таку красу вибабахав, і взагалі ” крєпкій хозяйствєннік”…

0_12866b_519b2357_XL

Але не будемо про погане, будемо про чудове місто. Яке дійсно сподобалося. Чудова локація, щоб провести вихідні. І це я ще не все побачив.Але то як щавжди є приводом повернутися. Щоб написати щось цікаве. Не перемикайтесь.