Тростянець

Пам'ятки Тростянця на Сумщині настільки цікаві і охайні, що місто запросто може конкурувати з найгарнішими провінційними західноукраїнськими містечками. А ще переваги Тростянця в тому, тут все перебуває просто в ідеальному стані. Візитівка міста - замкоподібний Круглий двір, а також палац Кеніґів. В місті є декілька цікавих церков та старих будівель. А на околиці міста розкинувся мальовничий дендропарк "Нескучне". Добиратися до Тростянця дуже зручно: поїздами, що курсують між Києвом і Харковим через Суми. Також є численні приміські поїзди з Сум і Харкова. Їхати треба до станції Смородине. Від станції до пам'яток міста - 10-15 хвилин пішки.


Тростянець, як і більшість навколишніх слобожанських поселень, утворився в першій половині XVII ст., під час нової хвилі переселення селян і козаків з Правобережної України на Слобожанщину, викликаної поновленням панування польської шляхти після битви під Берестечком. Наприкінці XVII століття власником Тростянця стає охтирський полковник Іван Перехрестов, а у 1720 році тростянецькі перейшли до царського духовника Тимофія Надаржинського.

У 1749 році сини-спадкоємці Тимофія Надаржинського — Йосип, Денис, Герасим, Пилип збудували у Тростянці Круглий двір - садибу-манеж, яка на сьогодні є найдавнішою громадською спорудою східної частини України, яка збереглася до нашого часу та не має аналогів в Українській архітектурі середини XVIII ст.


Круглий двір овальний у плані, схожий на невелику фортецю, по периметру котрої розміщено чотири круглі трьохярусні вежі та одноповерхові приміщення, в яких навіть у ХХ ст. ще жили люди. Зовні Круглий двір оточує товста стіна зі стрільчастими нішами, яка розділена на два яруси карнизом з декоративними машикулями.
P2171228.JPG

Зі східної сторони «фортеця» має великі цегляні аркові ворота, на яких можна побачити герб міста та рік будівництва садиби.
P2171300.JPG

У будівлі простежується поєднання елементів готичного стилю та українського бароко. «Круглий двір» входив до величезного помістя Надаржинських, згодом — Голіциних і використовувався як сцена для цирку та акторів, а також для господарських потреб.
P2171232.JPG

До 1820 року Тростянець належав безпосередньо сім'ї Надаржинських, а з 1820 року у якості посагу переходить до сім'ї генерала Олексія Корсакова, з 1843-го — до сім'ї князя Василя Голіцина. Коли Тростянець перейшов у власність сім'ї Голіциних, Круглий двір було облаштовано під цирк та стайні; під стінами містилися трьох'ярусні ложі для глядачів.
P2171230.JPG

У першій половині ХХ століття (довоєнні та післявоєнні роки) «Круглий двір» використовувався для житла, потім як склад і тільки вже пізніше йому надали звання унікальної пам'ятки архітектури. У 1905 було проведено капітальний ремонт — укріплено стіни контрфорсами, прикріплено флюгер над вхідною аркою круглого двору, відремонтували та перекрили дахи башт тощо. За радянської доби реставраційних робіт пам'ятки вже не проводили, хоча питання це поставало неодноразово, враховуючи й ту подію, що в часи, коли в круглому дворі розміщувалася база райспоживспілки, тут сталася пожежа, яка нанесла значні втрати зовнішній та внутрішній частині будівлі. У 2007 пам'ятку почали ремонтувати та проводити відновлювальні роботи.


Поряд з Круглим двором Василь Голіцин збудував невеликий «княжий палац» (поміщицький будинок), до якого примикали парк, оранжереї та кам'яна церква (нині діюча Благовіщенська церква). В палаці часто приймали поважних гостей, одним із таких гостей був Петро Чайковський.
P2171242.JPG

Палац збудовано з цегли в стилі класицизму з елементами бароко. Складається з прямокутної в плані центральної двоповерхової частини з короткими крилами, які переходами з'єднуються з одноповерховими, поставленими на підвали, Г-подібними в плані флігелями. Фасади палацу рустовані, вікна центральної частини прикрашені сандриками у вигляді карниза, флігелів - розетками в нішах.
P2171244-1.jpg

В 1868–1874 роках маєтком володіє петербурзький купець Марк. 1874 року Тростянець придбав великий цукрозаводчик Леопольд Кеніґ. Останнім власником маєтку до 1917 року був його син Юлій. За Кеніґів середня частина будівлі була розібрана і побудована наново, крила-флігелі збереглися в тому вигляді, якими вони були раніше. При перебудові в декор фасадів були включені елементи стилю бароко (криволінійні фронтони, скульптура), змінено планування, будівля сполучена з флігелями.
P2171241.JPG

Головний вхід влаштований по подовжній осі будівлі в лоджії, фланкованої колонами, на верхньому поверсі по ширині лоджії - тераса, по сторонах якої поміщені барельєфи.
P2171267-1.jpg

P2171240.JPG

З протилежного фасаду, з боку парку, вхід в палац - через двох'ярусну терасу, що спирається на колони і нижній ярус, захищений балюстрадою, верхній - металевими гратами художньої роботи.


По сторонах тераси на верхньому поверсі ніші із скульптурами путті. У інтер'єрі збереглися парадні дерев'яні сходи, танцювальний зал, прикрашений ліпленням і скульптурою.
P2171262.JPG

P2171257-1.jpg

Від вхідної брами уздовж палацу до берегу річки Боромля веде Алея закоханих:
P2171266.JPG

P2171265.JPG

Поряд з нею - виставка скульптур:
P2171261.JPG

P2171253.JPG

Але завершується альтанкою на березі Боромлі.
P2171250.JPG

До ансамблю садиби входить Благовіщенська церква, яка будувалася з 1744 по 1750 рік у стилі раннього класицизму з елементами бароко. Церква є найстарішою культовою спорудою Тростянця.


У XIX ст. до церкви добудували добудовою трансепт і прибудову до нього зі східного боку вівтарної частини.




На західній околиці Тростянця знаходиться цікава природна пам'ятка - великий ландшафтний парк "Нескучне". Парк засновано на початку XIX століття нащадками Надаржинськими. Від початку створення й до 1917 року парк змінив кількох господарів: Надаржинських, Корсакових, Голіциних. З 1874 року Нескучанська перлина належала цукрозаводчику Кенігу.


Озера, які складають неповторну композиційну картину парку, були створені штучно. Перші два — на початку XIX століття. Період народження третього — 1980-ті роки. Водойми виникли шляхом побудови дамб на річці Тростинка.




У 1809 році (за часів князя Голіцина) на територія Нескучанського парку виник мальовничий «Грот Німф». Він був побудований на честь 100-річчя перемоги російського війська під Полтавою. У споруді влаштовувалися театралізовані вистави, де танцювали німфи (звідки й назва) та сильфіди. Існує легенда, що «Грот Німф» є «воротами» в підземний хід, який сягає монастиря в Охтирці.




Так грот виглядає зсередини:


На північному узліссі Кеніг у 1913 році побудував садибний будинок у стилі модерн, у якому сьогодні міститься офіс Краснотростянецького відділення Українського науково-дослідного інституту лісового господарства. Це — найстаріша науково-дослідна установа лісового профілю в Україні, побудована на базі Тростянецького лісгоспу.




Повернемося до центру міста і оглянемо ще декілька пам'яток. Усі вони розташувалися на головній вулиці Горького, яка в самому центрі міста переходить у вулицю Червоноармійську. На головній площі міста стоїть колишній магазин купця Ф. Курила (1908 рік):


Торгівельний будинок напроти:


Стара забудова по вул. Червоноармійській:




На Червоноармійській зберігся будинок школи, в якому народився, жив і навчався Микола Хвильовий Фітільов М. Г.) — український письменник:


Майже в кінці вулиці Червоноармійської на виїзді в бік Охтирки знаходиться Благовіщенська церква. Храм будувався з 1903 по 1913 роки у русько-візантійському стилі.


Фасади основного об'єму і дзвіниці пишно декоровані арками, нішами, поясами арочок і зубців, колонками. Декор виконаний із застосуванням лекальної цеглини. Поли - з метлахскої плитки.




40-метрова дзвіниця відзначається тонкою, художньою роботою народних майстрів-каменярів.


По дорозі з центру міста до вокзалу по вул. Горького можна побачити залишки економії Л. Кеніга:


Вальцевий млин економії Л. Кеніга:




Автовокзал та залізничний вокзал станції Смородине - сучасний і великий:

Автор - Андрій Бондаренко

Для перегляду карти треба активувати Javascript (чи просто трохи зачекайте)