Біще

Жодна з руїн так не вразила мене у минулому році, як костел у Біщі. Дивлячись на рештки старого оборонного костелу Успіння Діви Марії сьогодні уявляю, яким довершеним було це диво декілька століть тому, коли стояло у повній своїй красі. Та, навіть, зараз, у такому вигляді, храм у селі Біще для мене – найулюбленіша пам’ятка костельної архітектури після костелу Станіслава у Чорткові. Важко уявити, що колись Біще було містом у повному сенсі цього слова, яке мало три храми. А сьогодні це – звичайне маленьке село Бережанського району з населенням трохи більше 500 мешканців.

Коли виникло Біще і звідки ця дивна назва – достеменно невідомо. У 30-х роках минулого століття посадник Бережан Вишнєвський у своїй невеликій книжці стверджував, що місто застував в середині XIV століття якійсь там собі Бощ, від якого й пішла назва місцевості. Цю версію підтвердив і професор Познанського університету Юзеф Відаєвич – син органіста з костьолу в Біще. Завдяки ньому довідуємося, що поселення заснував Ян Бощ у 1339 році, який за допомогою отців-домініканів організував тут римо-католицьку парафію та збудував костьол. Коли цей Бощ зістарився, поселення злочинним шляхом «прихватизувала» його сусідка Клара Романовська. Пізніше Біщем, як і Бережанами, володіли Синявські, потім Чарторійські і Любомирські і, врешті решт, Потоцькі.

«Офіційна» дата побудови костелу Успіння Діви Марії – 1644 рік. Так стверджує Держреєстр національної культурної спадщини. Деякі джерела стверджують, що твердиню збудовано у другій половині XVI – на початку XVII століття. Є такі, що вважають, що костел зведено значно раніше – у XIV столітті.

Пам’ятка є різностильовою спорудою. Ренесанс тут представлений порталом і вікном над ним. Масивна триярусна оборонна вежа, в нижній ярус якої вписано портал, – перехідний етап від романської архітектури до готичної. Костел зведений з пісковику і має хрестовий план. Складається з прямокутної нави, двох бічних каплиць і апсидної частини з незвичайною для подібних храмів прибудовою.


Костел має яскраво виражений оборонний характер. Він був оточений кам’яним муром і земляним валом. До сьогодні збереглися первинні стрілчаті вікна і потужні контрфорси, прибудовані у 1730 році.

Діва Марія і Святий Патрик в едикулах:

Портал костелу:

Не менш цікавим є інтер’єр костелу, насичений декоративною ліпниною, скульптурними зображеннями. Внутрішня аркада створювала відчуття величі, емоційного піднесення, посилювала естетичну ефектність приміщення.

Нервюрове склепіння і наслідки пожежі:


Так хотілося зліпити, але не вийшло: сфоткано в різних режимах:



Хори та вхід до бічної каплиці:

Дах у костелу відсутній:

Підземелля:

Старі надгробки біля храму:

Покидаємо Біще:

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                  andy_babubudu

ternopillya