Залізці

Залізці (до 1993 року – Заложці) – селище міського типу у Зборівському районі на Тернопільщині з майже трьохтисячним населенням, яке розташоване на відстані 35 кілометрів від обласного центру. У 1939—1941 та 1944—1962 роках Заложці були райцентром в Тернопільській області. Населений пункт розташований по обидва береги Серету, який поділяє селище на дві частини – Старі і Нові Залізці. Колишнє містечко прилягає до величезного ставу, який на сьогоднішній день є найбільшою водоймою на Тернопільщині, навіть незважаючи на те, що після меліоративних робіт у ХХ столітті його розміри суттєво зменшились.

Перша згадка про Залізці датується 1483 роком. На початку ХVІ століття король Сигізмунд I Старий подарував ці території Матрину Каменецькому, за часів якого поселення почало активно розвиватись – було побудовано замок, у 1516 році Залізці отримали статус міста, а у 1520 році – магдебурзьке право.

Оскільки на ці землі часто робили набіги татари, то замок мав величезне стратегічне значення і не раз витримував татарські атаки.

Після Каменецького Залізцями володіла родина Олеських, а потім Мнішків.

У 1603 році в замку готувався до походу на Москву Лжедмитрій І. Щоб допомогти своєму зятю Лжедмитрію Юрій (Єжи) Мнішек заклав Залізці на 40 тисяч золотих. В результаті це призвело до того, що Залізці перейшли в руки Вишневецьких, які розмістили в замку свою резиденцію.

У 1649 році замок здобули козаки Максима Кривоноса, проте твердиню досить швидко відбудували.

У 1675 році замок витримав атаку татар, які завдали суттєвих руйнувань містечку. Щоб полегшити відбудову Залізців польський сейм звільнив місцевих жителів від сплати податків на 12 років.

Під час Північної війни (1705—1712) містечко часто зазнавало нападів і руйнувань, проте кожного разу усе швидко відновлювали.

У 1743 році Залізці перейшли у власність Потоцьких, які у 1768 році продають замок Михайлу Ронікерові.

У 1772 році Залізці входять до складу Австро-Угорщини.

В другій половині ХVІІІ століття в замкових приміщеннях розмістилась суконна фабрика.

В ХІХ столітті в замку влаштували броварню, а підвали використовували для зберігання пива.
Під час Першої світової війни Залізці дуже сильно постраждали, зазнавши суттєвих руйнувань. Тоді ж був зруйнований замок, який впав після ударів російської артилерії.
У міжвоєнний час місцеві жителі розбирають залишки замку, використовуючи камінь для господарських потреб.
В наш час від замку залишились лише фрагментарні руїни, проте навіть вони яскраво свідчать про колишню міць твердині.
На завершення розповіді про замок пропоную переглянути кілька панорам.

Поруч з замком розташовується ще одна руїна – колишній костел св. Антонія.

Католицька парафія у Залізцях була утворена у 1547 році, тоді ж було побудовано перший дерев”яний костел.

Мурований костел було зведено у 1639 році, який було освячено під титулом святого Антонія.

У 1730 році Юзеф Потоцький суттєво перебудував святиню.

Відомо, що в криптах костелу були поховані князі Костянтин та Януш Вишневецькі.

В головному вівтарі храму розташовувалась ікона Матері Божої.

До костелу примикали дві каплиці.

В правій від входу каплиці над вівтарем були ікони Святої Трійці і святого Яна Непомуки.
Ліворуч були образи Ісуса Христа та святого Антонія Падуанського.
Костел було зруйновано в часи Другої світової війни, коли по ньому було завдано артилерійський обстріл.
З того часу храм стоїть у руїні.
Не збереглись і могили Вишневецьких.
Сьогодні навіть руїни костелу виглядають велично, незважаючи на дерева, що швидко ростуть на стінах, залишках даху і всередині храму.

Поруч з костелом розташовується будівля колишньої школи.

Зараз тут перебуває місцевий будинок дитячої творчості.

Автор тексту та фото Роман Бречко                            [info]rbrechko
49.793566, 25.375277 Дивитись на мапі Google Maps