Стрижавка - це не тільки Вервольф

Хоча моє знайомство зі Стрижавкою таки розпочалось із ставки Гітлера Вервольф, але і без неї у селищі є багато цікавого. Все-таки тут була шикарна резиденція вельможного роду Грохольських, отже свого часу Стрижавка була непоганим містечком.
Тож я і спробував з'ясувати, що у Стрижавці збереглось дотепер від колишньої величі

Взагалі то, найвідоміший стрижавський об'єкт - Вервольф - насправді з самого початку був зовсім не Стрижавським. Це вже потім Стрижавка розкинулась на обидва береги Бугу, поглинувши в себе лівобережну Коло-Михайлівку (яка свого часу також була двома окремими селами - Коломиївкою і Михайлівкою). Тож переходжу мостом на праву сторону річки, знайомитись із історичною частиною селища.

Біля сучасного моста видніються опори його зруйнованого попередника. Якщо вірити Історії міст і сіл УРСР, то старий міст зруйнували іще Петлюрівські війська на початку ХХ сторіччя. Наскільки я зрозумів, радянська влада впродовж всього свого панування так і не спромоглась звести нову переправу через Буг. Теперішній же міст було збудовано лише на початку 90-х років, та й то на кошти заможної емігрантки з Америки.

Одразу за мостом натикаюсь на колишній млин (і колишній бар за сумісництвом).

Трішки далі розташувалась найвизначніша стрижавська пам'ятка - костьол Матері Божої Скорботної. Розкішна в минулому католицька святиня нині має зовсім непрезентабельний вигляд. Мало того, що від колишнього декору, за роки непрофільного використання костьолу під клуб та магазин, практично не лишилося й сліду. Так ще й новітні добудови страшенно спотворюють храм...

Особливо безглуздо виглядає теперішня відбудована дзвіниця. Ну як, маючи старі фотографії костьолу, можна було збудувати теперішній фалічний символ?

До революції костьол виглядав ось так. А взагалі його було збудовано іще 1827-го року на кошти Миколая Грохольського.

Неподалік від костьолу збереглись руїни православної святині - храму Успіння Пресвятої Богородиці. Судячи із каплички поруч із рештками старовинної церкви, храм потроху відбудовують.

За деякими даними, церкві вже мало не півтисячі років, а звели її протягом 1552-1572 років.

Знов таки, зовсім поруч із церквою розташувалась чергова місцева пам'ятка - Півньова Могила. Тут покоїться козацький отаман Півненко (Півень), який загинув в нерівному бою з татарами у XVII сторіччі.

А це іще одна будівля, якою "славиться" Стрижавка - в'їзний корпус виправної колонії.
Саму колонію було збудовано на місці вже згаданого маєтку Грохольських. Тож цілком імовірно, що ця споруда колись належала до панського палацевого комплексу.

Я впевнений, що на території колонії ще й досі збереглись двірцеві служби, а можливо й сам палац, переобладнаний на в'язницю. Але за стіни колонії для перевірки своєї здогадки потрапляти якось не хочеться. Краще згадати, яким палац був в позаминулому сторіччі.

Зблизька головний корпус маєтку виглядав так.

Іще один палацик маєтку Грохольських

За теперішнью колонією розташована іще стара дерев'яна Миколаївська церква.
На жаль, наді мною загрозливо нависли важкі чорні хмари, тож більш детальне знайомство із Стрижавкою я вирішив відкласти до кращих погодних умов, а сам хутко дістався автобусної зупинки під супровід грому, блискавок і перших крапель зливи...

Текст та фото Вадима Постернака                                   posterrr

Для перегляду карти треба активувати Javascript (чи просто трохи зачекайте)
Зображення користувача Vlad.

доповнення

Я родом з цих місць, тому дуже приємно знайти опис про місця дитинства та юності. Хочу доповнити деякі деталі:

Про міст.

На фото залишки старого мості, який будували до 90х. Це був пішохідний міст, середній проліт був «горбатим», тобто по сходах піднімалися вгору на висоту теплоходу (саме через нього така конструкція), потім горизонтально і вниз.  Ця серединка мосту розхитувалась, і була бідою, коли ти малим хлопчиком піднімався та опускався з велосипедом. Взимку, на металевих сходам намерзало, всі ледве могли перейти, просто жах. Влітку з верхньої площадки діти стрибали в вводу. Щоб авто могло попасти на другий бік села, потрібно було їхати мало не до Вінниці, бо там великий міст. Взимку самі хоробрі переправлялись по льоду, частенько провалювались.

Весною, коли Буг розливався, до самого мосту потрібно було дійти по воді. Одним словом – біда, а не міст. Ще відомі колись персонажі Штепсель та Тарапунька якось сказали «..під Вінницею є міст, що не видно іншого кінця», натякуючи на його горбатість J.
А дійсно старий міст був дерев’яний, його залишки визирали з води у вигляді пеньків. Саме на його місті побудовано новий нормальний міст, дійсно емігранткою з Америки, яка чи тут родилась, чи тут її батьки (точно не згадаю).

 

Там де кафе-бар Біла Акація я не пам’ятаю ніякого млина, ні його руїн. Там завжди був схил до річки. І десь в 90х побудовано бар, коли уже був новий міст.

Півньова Могила.
В лісі поблизу Стрижавки є такий собі курган, порослий деревами. От саме його всі називають Півневою могилою. Можна почути фразу «По опеньки ходив з Півневу могилу». Я з дитинства знав що це місце так називають, але тільки зараз прочитав чому. Дякую.

 

Костьол.
Так, за моє дитинство на другому поверсі – була громадська бібліотека, а знизу клуб.
Десь в 90х там був відео-салон. І порівняно недавно цю будівлю на кінець-то почали використовувати за призначенням, трішки добудувавши верх.

 

Нам з дитинства казали що саме назва Стрижака пов’язана з паном Стрижевським, який чи мав тут маєток, ти це було його село.

 

Зображення користувача Posterrr.

Дякую за розгорнутий

Дякую за розгорнутий коментар. Додав його до аналогічного (оригінального) запису у своєму ЖЖ в якості післямови :)