Коростки. Палац-дурдом

В Коростки ми потрапили на зворотньому шляху із Чорториї. Ось що пише Дмитро Антонюк про цей палац у путівнику “4 мандрівки Житомирщиною”:

“КОРОСТКИ – наступний пункт мандрівки, куди повертаємо одразу за Малою Деревичкою. Якщо у вас двокілометрова карта 2006 року видання, то у випадку з Коростками їй не можна вірити: міст до села через Случ побудовано вже років п’ять тому, на карті ж його нема. А от «нова» дорога – суцільний жах. Добре, що хоч їхати до села не більше двох кілометрів. Подібних поневіряннь зазнаємо лише через бажання побачити палац Міхала Орловського, збудований у середині ХІХ століття. Після мосту їдемо ліворуч, на гору, і ще раз ліворуч, повз ферму до парку, в глибині якого розміщено колишню резиденцію.

Зовнішньо вона збереглася майже без змін – зникла лише в’їзна брама. Але ані севрської порцеляни, ані картин Юліуша Коссака і Антонія Казакевича всередині давно вже нема. Частково збереглись лише фрагменти паркету і старі дерев’яні сходи. Колишні Шоколадну і Блакитну зали перебудували на декілька невеликих кімнат – з 70-х років минулого століття тут міститься Любарський психоневрологічний інтернат. Звісно, це зовсім не туристичне місце, але якщо у вас таки виникне бажання побачити його територію, адміністрація не буде заперечувати.”

Але це не зовсім правда – адміністрація буде дуже проти – на територію вас не пустять, навіть не дозволять фотографувати через тин, який тут досить високий. Це ж треба влаштувати у розкішному палаці психоневрологічний інтернат, та ще й, для неспокійних хворих. Таке могли утнути лише у совдепії: у палацах та монастирях розміщувати туберкульозні та психоневрологічні лікарні, більшість хворих у яких, колишні п’яниця та зеки. В нашому випадку хворі, як герої серіалу “І мертві підуть” (The Walking Dead), в немалій кількості, безсистемно тинялися по зачиненій території колишнього маєтку Орловського. Ну один в один… Нам довелося розвернутись, і залишити це непривітне місце.

Будемо сподіватися, що лікарню звідси кудись переведуть й ми ще полюбуємося палацом бібліомана (в нього було кілька тисяч томів) Міхала Орловського. Зараз же тут як у “Шреку” – не розсідайтесь зручніше, тут вам не раді… Два фото вдалося зробити над огорожею.

Текст та фото Романа Маленкова. Використано путівник “4 мандрівки Житомирщиною” Дмитра Антонюка

49.998416, 27.741401 Дивитись на мапі Google Maps