Білилівка та дві її церкви

Білилівка лежить за 20 км від Ружина у західному напрямку. Нині це село, в якому мешкає близько двох тисяч осіб, а ще на початку 19 століття це було містечко, а ще раніше – місто, навіть літописне, яке, на думку багатьох істориків, заснували у 1071 році. Старе село.

Георгіївська церква.

Троїцька церква.

Літописне місто, яке було на місці нинішньої Білилівки, називалося Ростовець, або Раставець – імовірно від нього пішля назва річки – Раставиця. Місто зруйнували монголо-татари і воно відродилося вже із іншою назвою – Білилів. Назва була пов’язана із запасами білої глини. Білилів належав різним вланикам, переважно із польських магнатських родів: Любомирським, Хоткевичам, Корецьким, Браницьким і Потоцьким, мав замок та оборонні вали, які ще можна було побачити у 19 столітті. Наполеон Орда замалював залишки Білилівського замку – башту, яку описував у своїй книзі Похилевич, та костьол, від яких нині і сліду не залишилося. Натомість, у селі збереглися дві гарні православні церкви – Георгіївська, мурована, класицистична, збудована у 1826-1832 роках, та Троїцька, дерев’яна, зведена наприкінці 19 століття. В історію Білилівки заглиблюватись не буду – вона досить детально описана на Вікіпедії – якщо цікаво, почитаєте.

На початку 17 століття княгиня Анна Корецька заснувала в Білилові монастир, до якого приписали, побудовану ще раніше кам’яну Георгіївську церкву, на якій татари зруйнували верх. У 1633 році обитель перейшла до уніатів-базиліан, тоді над храмом побудували дерев’яний верх, і таким він і залишався після приєднання земель до Російської імперії та повернення монастиря православним. У 1825 році кам’яний храм розібрали і на його місці звели цегляний, який ми бачимо й нині.

Георгіївська церква була монастирською, а міщанам та селянам потрібен був парафіяльний храм, в якому б вони могли молитись. Тому, ще в 1737 році було зведено дерев’яну Троїцьку церкву. У 1853 році на її місці поставили нову, знову ж дерев’яну, яку ми можемо побачити і нині – доволі симпатичну церковицю. Я маю підозру, що вона перебудовувалася на початку 20 століття, або, принаймні, добудовувалася дерев’яним декором. Декор дуже непоганий.

Поряд із Білилівкою розташована залізнична станція “Раставиця”, будівлю якої звели на початку 20 століття.

Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.

49.683438, 29.021369 Дивитись на мапі Google Maps