Колись сюди, на пусте пасовище, із стадом прийшов пастух на ім’я Салька й заснував хутір – отак і з’явилося Салькове. Нині воно вважається селищем (я особисто був впевнений що це село) із майже двома тисячами мешканців. Тягнеться на 8-9 кілометрів вздовж Південного Буга. Кажуть, що долина тут неймовірно мальовнича, але ми, на жаль, часу не мали до неї спускатися.
В центрі Салькового збереглася дерев’яна церква Косьми і Даміана, збудована у 1896 році на кошти парафіян. Основну частину коштів дав місцевий селянин Дмитро Максименюк. Раніше на цьому місці стояв давніший храм, теж дерев’яний (зведений у 1783 році), але зістарівся і завалився (чи може його розібрали).
Церква Косьми і Даміана невелика, але доволі колоритна і симпатична. Раніше вона мала баню і, мабуть, прибудовану дзвіницю – типовий єпархіальний проект. Позбувся бань храм у період більшовицької окупації.
Фото Романа Маленкова
