Досліджуємо Лівобережну Наддніпрянщину

Досліджуємо Лівобережну Наддніпрянщину
Дати:

14 Червень 2014

Лівобережжя України не назвеш туристичним регіоном. Не тому що там немає на що подивитись, а тому що туристи туди не дуже їздять. Ще в більшій мірі це стосується окремих регіонів Лівобережжя, зокрема Лівобережної Черкащини. Але „Україна Інкогніта” спробує виправити таку несправедливість і довести, що в Україні цікаво не лише на Галичині. І навіть дуже цікаво... „Лівобережний Версаль” у Мойсівці (колись тут проводили найбільші бали та гульбища), похмура суперколоритна дерев’яна церква у Драбівцях (ніби перенесена із Прикарпаття), дерев’яний храм у Антипівці; козацький монастир на Красній горі (із шедевральним собором Григоровича-Барського), оригінальна архітектура повітового центру у Золотоноші (модернові адмінбудівлі, один із перших українських драмтеатрів, помпезний собор, синагога та ін.), оригінальний класицистичний храм у Гельмязові; як бонус – екскурсія по центру Переяслава-Хмельницького. Отже, поїхали!

Маршрут: Київ – Мойсівка – Драбівці – Антипівка – Красногірський монастир – Золотоноша – Гельмязів – Переяслав-Хмельницький – Рогозів (за бажанням) – Київ

Першим пунктом подорожі буде село Мойсівка. Колись воно належало родині Волховських, які звели цілий ансамбль будівель у романтичному стилі. В ХІХ столітті сюди з’їзджалася знать з усієї України (Південно-Західної Русі). Бував тут і Тарас Шевченко (Мойсівка зіграла неабияку роль у його долі). Але нині від тієї розкоші залишилась лише Петропавлівська церква. Це єдиний храм на Лівобережжі зведений у стилі французького романтизму.

У селі Драбівці нас чекає зустріч із храмом, який багато хто називає найгарнішим дерев’яним храмом Наддніпрянщини. Це дуже суб’єктивно, можливо комусь подобаються інші церкви, але до найколоритніших Троїцька церква відноситься точно – особливе захоплення викликає рідкісний для регіону гонтовий дах.

Троїцька церква у Драбівцях навіює полярні думки: дехто вважає, що гонт - це красиво, навіть називає церкву найгарнішою у Наддніпрянщині; інші кажуть, що церква бутафорська, й більше нагадує експонат музею архітектури та побуту, ніж справжній храм. Сподіваюсь, ви сформуєте власну думку, відвідавши Драбівці й побачивши Троїцьку церкву на власні очі.

Далі попрямуємо у Антипівку, де оглянемо дерев’яний храм зведений у, так званому, єпархіальному стилі. Варто зазначити що  храм вирізняється прекрасними різними елементами декору.

Наступним пунктом подорожі буде легендарний козацький монастир на Красній горі.

Легенда про заснування монастиря каже, що у XVI столітті одному константинопольському ченцю явилась у сні Діва Марія й вказала місце, де варто заснувати монастир. Це місце виявилося на Красній горі. Невідомо яким чином, але монах приїхав на вказане місце й викопав тут печеру. Про відлюдника почув власник земель - багатий козак. Він виділив кошти на заснування монастиря. Новина про появу монастиря облетіла весь край. Чисельність монахів почала стрімко зростати. Перший храм звели із очерету й присвятили Георгію Змієборцю.

Монастир тривалий час фінансувався козаками. Відповідно він був шпиталем для поранених та притулком для старих і немічних. Але крім того він був осередком поширення козацького духу та козацької військової науки. Монастирі у XVIІ- XVIІІ століттях були своєрідними козацькими інститутами. Межигірський, Трахтемирівський, Мотронинський, Лебединський, Жаботинський та інші монастирі існували за рахунок козаків, але й були джерелом поширення козацтва. Таким монастирем був і Красногірський.

Справжньою гордістю монастиря є Спасо-Преображенський собор – шедевральна споруда, зведена геніальним Іваном Григоровичем-Барським у стилі українського бароко у 1771 році.

Далі буде Золотоноша. Хто б міг подумати, що у провінційному 30-тисячному містечку збереглася така купа пам'яток архітектури - потенційних туристичних об'єктів. Купа житлових будівель ХІХ століття, повітовий театр, синагога, чоловіча та жіноча гімназії, собор зведений у стилі історизму (схожий на візантійські храми Константинополя), старовинні модернові корпуси заводу „Златогор”...

Більшу частину будівель Золотоноші, зведених на початку ХХ століття, проектував технік місцевого земства, інженер Африкан Балавенський. Хоча особисто я деякі із цих будівель міг би приписати, ну наприклад, Владиславу Городецькому. А виявляється це все будував місцевий "самородок".

Наступну зупинку зробимо у Гельмязові.

В ХІХ столітті Гельмязів був досить заможним поселенням. Тут розміщувались два великих маєтки панів польського походження - Левицьких і Терлецьких. У радянські часи містечко зробили районним центром. Але в 1963 році під час територіальної реформи район розформувало і Гельмязів перетворився на село.

Зараз від маєтку Левицьких, який стояв у центрі села нічого не збереглося окрім залишків парку. В маєтку Терлецьких, який розміщувався на північно-східній околиці, в радянські часи обладнали психоневрологічну лікарню (більше ж не було де її розмістити). Лікарню фотографувати забороняється, але є у Гельмязові і варті уваги об'єкти, які фотографувати дозволяється. В першу чергу це збудована у 1841 році класицистична мурована Троїцька церква. Ктитором (засновником) храму був багатий місцевий козак Федір Савенко. Правда ще з тих часів дійшли перекази про не дуже чесні прийоми заробітку грошів цим козаком. Але не нам вже його судити. Після себе він залишив чудову велику церкву, яка нині є пам'яткою архітектури національного значення.

Потім ми відвідаємо історичний центр Переяслава-Хмельницького. Старовинне княже місто дивує своєю провінційністю та кількістю вагомих пам’яток, але туристи найчастіше відвідують лише скансен на Татарській горі. Ми до скансену не поїдемо (це вже тема для іншого маршруту), а от видатні храми Переяслава оглянемо.

Якщо буде залишатись час, ще подивимось велику козацьку церкву у селі Рогозів.

День 1

8:00 – Виїзд із Києва.

9:40 – Прибуття у село Мойсівка. Огляд церкви Петра і Павла – єдиної на Лівобережжі зведеної у романтичному (химерно-ажурному) стилі. Храм (побудований у 1808 р.) був частиною великого маєтку панів Волховських, який називали „Українським Версалем”. Тут бував Тарас Шевченко.


10:30 – Прибуття у село Драбівці. Огляд суперколоритної Троїцької церкви, яку „Укрпроектреставрація” перетворила на „прикарпатську” вкривши дахи гонтом. Але від цього храм став оригінальним та неповторним.


11:10 – Прибуття у село Антипівка. Огляд храму Святої-Параскеви зведеного у 1890-ті роки у єпархіальному стилі.


11:50 – Прибуття до Красногірського монастиря. Огляд обителі та Спасо-Преображенського собору, зведеного у 1771 році видатним архітектором Григоровичем-Барським у стилі українського бароко.


13:00 – Прибуття у Золотоношу. Огляд численних пам’яток архітектури міста: Успенський собор, синагога, повітовий театр, чоловіча та жіноча гімназії, житлові будинки та ін.


14:30 – Обід.

15:20 – Прибуття у Гельмязів. Огляд Троїцької церкви.


16;30 – Прибуття у Переяслав-Хмельницький. Огляд історичного центру (численних церков та соборів, які включені в історико-етнографічий заповідник).


19:00 – Повернення до Києва

Місце збору групи: Станція метро "Палац Україна"
Місце та час завершення: Станція метро "Палац Україна"

Ціна, від: 320 грн
Вартість туру:

320 грн.

До вартості включено:

У вартість включено транспорт (комфортний мікроавтобус), екскурсійний супровід по всьому маршруту, вхідні квитки, обід.

Примітки:

*Вартість є дійсною для групи з мінімальною кількістю сім чоловік.

Даний маршрут є ексклюзивним. Такого ви не знайдете більше ні в кого. Причому, тут не буде виснажливих тривалих переїздів, все відбуватиметься швидко, але насичено і змістовно. Харчування та ночівля у цікавій зеленій садибі з усіма зручностями. Транспорт – комфортний мікроавтобус на вісім пасажирських місць. Забудьте про тісноту у „Спринтері” – це зовсім інший рівень комфорту.

Для перегляду карти треба активувати Javascript (чи просто трохи зачекайте)