У 1972 році, на 12 сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини. Ця конвенція набула чинності у 1975 році, і з того часу ЮНЕСКО визначає найкращі об’єкти Всесвітньої спадщини, в усіх країнах світу. Щоправда, радянська імперія (СРСР) приєдналась до Конвенції лише у 1988 році – за три роки до розпаду країни, а перші радянські об’єкти в Список ЮНЕСКО були включені у 1990-му. Їх було всього п’ять – Москва із Красною площею, історичний центр Ленінграда, погост Кіжі, Хива в Узбекистані, але першим, без ніяких вагань, під номером включили Київ, із Софійським монастирем та Києво-Печерською лаврою – шедеврами людського творчого генія.
Світова́ спа́дщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) визначає і об’єднує видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства. 193 країни світу є учасницями ЮНЕСКО. Визнання об’єкту ЮНЕСКО – це своєрідний знак світової якості. Список об’єктів Всесвітньої спадщини визначає головні туристичні об’єкти країни, адже вони популяризуються у планетарному масштабі. Держави, на території яких розташовані об’єкти Всесвітньої спадщини, беруть на себе зобов’язання щодо їхнього збереження.
Статус об’єкта Світової спадщини дає такі переваги (із Вікіпедії):
Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.
Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.
Сприяє популяризації включених у Список об’єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (у першу чергу, екологічного туризму).
Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об’єктів Світової культурної і природної спадщини, у першу чергу, з Фонду Світової спадщини.
Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об’єктів.
Крім основного Списку ЮНЕСКО, є ще і Попередній список, в які вносяться об’єкти кандидати на вступ. Цей список значно більший.
В Україні у Список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять 7 об’єктів. У Попередній список – список кандидатів на вступ до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (отаке вже наукоподібне речення) включено 17 об’єктів, щоправда, 5 із цих об’єктів розташовані на території окупованого Криму, Україна не отримує ніякої документації та інформації про ці об’єкти, тому їхній статус заморожено, а включення до Списку ЮНЕСКО, до деокупації Криму, цим об’єктам не загрожує, тому ми взагалі їх не розглядаємо. Є ще продубльований об’єкт Миколаївської обсерваторії, яка входить в інший об’єкт – комплекс із чотирьох астрономічних обсерваторій – Миколаївської, Одеської, Київської та Кримської, тому окремо ми цей об’єкт розглядати не будемо. Тому в Попередньому списку ми подаємо 11 об’єктів.
Світова спадщина ЮНЕСКО в Україні. Роман Маленков. Книга.
Список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО:
1. Київ:
3. Пункти геодезичної дуги Струве.
4. Первісні букові ліси Карпат.
5. Резиденція митрополитів Буковини та Далмації у Чернівцях.
6. Дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні:
Потелич (Львівська область), Церква Святого Духа;
Матків (Львівська область), Церква Собору Пресвятої Богородиці;
Жовква (Львівська область), Церква Святої Трійці;
Дрогобич (Львівська область), Церква святого Юра;
Рогатин (Івано-Франківська область), Церква Святого Духа;
Нижній Вербіж (Івано-Франківська область), Церква Різдва Пресвятої Богородиці;
Ясіня (Закарпатська область), Вознесенська церква;
Ужок (Закарпатська область), Церква святого Михайла.
7. Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора у Севастополі (Крим).
8. Історичний центр і порт Одеси.
Попередній список (кандидати):
1. Чернігів:
3. Біосферний заповідник Асканія-Нова.
4. Умань: дендропарк “Софіївка”.
5. Культурний ландшафт каньйону у Кам’янці-Подільському.
7. Старовинні астрономічні обсерваторії: Миколаївська, Одеська, Київська та Кримська.
8. Київ:
10. Білгород-Дністровський: Аккерманська фортеця.
Можете про все це прочитати у книзі: