Київ, ялинка 2013. Автор фото: Сергій Ніколаєв, “Сегодня” / segodnya.ua
Ялинка – язичницький, різдвяний або новорічний символ?
Поклоніння деревам спочатку було язичницьким звичаєм. Як саме язичницька ялинка перетворилася на різдвяну досі у всіх деталях не відомо. Існує думка, що ця традиція починається з набагато древнішого звичаю травневого дерева. Однак відомо лише те, що сталося це на території середньовічної Німеччини, де ялинка – за часів язичництва ототожнювалася з «світовим деревом» і була особливо шанованою. Власне тут вона і стала спочатку новорічним, а пізніше – різдвяним символом.
У германських племен була традиція ходити в ліс під Новий рік, де вибране для обряду ялинове дерево прикрашали кольоровими ганчірками і висвітлювали свічками, після чого навколо нього проводили обряди. Таким чином, прикрашаючи ялинку, задобрювались духи родючості, що в новому році мало сприяли багатому врожаю. З плином часу ялинку стали приносити в будинок, прикрашаючи запаленими свічками, солодощами і яблуками. Культу ялинки, як символу нев’янучої природи, також сприяв і вічнозелений покрив рослини, що дозволяло використовувати його в період зимового святкового циклу.
У Росії звичай прикрашати ялинку був введений російським царем Петром I, що запозичив традицію у німців і узаконив її указом від 20 грудня 1699 року. Причому ялинка вводилася, як атрибут Нового року, а не Різдва. Згідно з указом, приймався перехід на Юліанський календар і ведення ліку часу не від Створення світу (5508 до нашої ери), а від Різдва Христового, а Новий рік (день новоліття), який на Русі в той час відзначали 1 березня, відзначати за прикладом християнських народів 1 січня. Указ також містив інструкції з організації зимового свята – наказано було запалювати вогні, запускати ракети і прикрасити Москву хвоєю.
Ялинове дерево, як різдвяний атрибут в Російській імперії, з’являється на початку 19 століття в будинках петербурзьких німців. У імператорському домі перше різдвяне дерево було встановлено 24 грудня 1818 в Москві, в Кремлі, з ініціативи княгині Олександри Федорівни, яка провела дитинство в Берліні. На наступний рік ялина стояла і в Анічковому палаці, а після коронації Олександри Федорівни та Миколи Павловича зелені красуні в царській родині стали встановлюватися в Зимовому палаці щорічно. На різдвяні свята 1828 було влаштоване перше дитяче свято з ялинкою у Великій їдальні палацу. Згодом стали частими і ялинки для дорослих, які влаштовувалися в будинках губернаторів, начальників департаментів, предводителів дворянства, багатих комерсантів, господарів промислових підприємств, куди батьки виїжджали без дітей. А вже в 1870-х роках ялинка в Росії стала істинно народним символом різдвяного свята, правда, поки тільки міським символом, в селах поставити в хаті зелену красуню могли дозволити собі лише багаті поміщики, а селяни й інші бідні верстви населення прикрашали свої житла гілками сосни, на які вішали їстівні іграшки.
Однак, незважаючи на зростаючу популярність ялинки в Росії, відношення до неї не відрізнялося повною одностайністю: суперечки про неї, про доречність свята на її честь супроводжували всю її історію. Деяких дивувало те, що це колюче, сире і темне дерево, та ще й мертве, змогло перетворитися на об’єкт захоплення і шанування.
Десь в Германії, автора не знайдено
З приходом Радянської влади офіційних заборон Різдва і ялинки не вводилося, але через зростаючі економічні проблеми ялинка стала рідкістю. У 1922 році була започаткована кампанія за реорганізацію свята Різдва Христового в «комсвяткі» або «комсомольське різдво». Ідеєю акції було виховання молоді в дусі ідеології атеїзму і введення нового свята з назвою «комсомольське різдво» з подальшою підміною ним «попівського Різдва», як почали називати православне свято. Комсомольські осередки організовували святкування «комсвяток» в день Різдва, який був оголошений неробочим днем. Але через деякий час дані заходи були оголошені неефективними і «комсомольське різдво» було розкритиковано в центральній пресі, що закінчилося прийняттям адміністративного рішення з наближенням 1929 року і Різдво було оголошено робочим днем. Разом із Різдвом під заборону потрапила і ялинка, яка вже міцно зріднилися з ним.
Несподівано в кінці 1935 року в газеті «Правда» з’являється невелика замітка, підписана П.Постишевим, кандидатом у члени Політбюро ЦК ВКП(б), що закликає покласти край «неправильному засудженню ялинки», пропонуючи піонер-працівникам і комсомольцям терміново організувати під Новий рік ялинки для дітей. На всій території країни були влаштовані ялинкові святкування, в магазинах з’явився великий асортимент ялинкових прикрас, а пропозицію Постишева було прийнято та здійснено всього за 4 дні. Таким чином, до радянських свят зарахували Новий рік, 1 січня був оголошений неробочим, а ялинка повернулася в якості новорічного атрибуту. Новорічне свято тепер розглядалося більше як дитяче і сімейне, що позбавило його ідеологічного навантаження.
Ялинка, skins7.com
Зараз Новий рік залишається найменш «зарегульованим» святом як з боку церкви, так і з боку держави. На центральній площі столиці встановлюється «головна ялинка країни», яка сьогодні є як різдвяним, так і новорічним символом. Новорічне святкування плавно перетікає в святкування Різдва, кількість вихідних днів радує – швидше за все, за це і продовжують любити зимові свята і ялинку.
Однак масовий попит на хвойні дерева перед Новим роком породжує і проблеми, такі як незаконна вирубка лісів і утилізація ялинок після свят. У зв’язку з чим, різні держави прагнуть регулювати вирубку хвої до Нового року.
Хтось пропонує більше заохочувати виробництво та продаж штучних хвойних дерев. Їх можна багаторазово використовувати, компенсуючи більш високу ціну в порівнянні з натуральними. Однак є і противники такого підходу, які стоять на тому, що виробництво штучних дерев завдає шкоди навколишньому середовищу набагато більшого, ніж при заготівлі натуральних ялинок та сосен у зонах планової вирубки і лісорозсадниках.
Ну а оскільки вибір між штучною і натуральною ялинкою залишається, і за нього поки не карають – то вам і вирішувати, який варіант краще для вас та навколишнього світу, і чи взагалі продовжувати ялинкову традицію.