І знову прикордонний населений пункт. Цього разу – селище Шалигине на Глухівщині.
Селище засноване наприкінці 16 — на початку 17 ст. поселенцем Шалигіним, який отримав тут наділ за військову службу. З 1757 року село стає власницьким на належить на декілька поколінь князям Барятинським.
Адміністративні реформи та поділи в 18 ст. покидали село з однієї губернії в іншу, було воно і в Київській губернії (з 1708 року), і в Білгородській (з 1727 року), і в Курській (з 1796 року). Було селище і волосним центром.
У 1855 році князь Барятинський будує цегельний та цукровий завод, але згодом передає його в оренду М.Терещенку. На зламі століть на місці старого цукрового заводу Терещенко будує новий, сучасний, при якому вже практично у ризиковий для будівництва час, у 1918 році, відкрили лікарню.
Іллінська церква, що будувалась у 1889-1906 роках, не є суто шалигінською, вона відноситься до селища Ковйонки, яке після об’єднання просто було поглинуте Шалигиним. Раніше на її місці знаходився дерев’яний храм, зведений в середині 17 ст., але й він не є попередником нинішнього – в 1798 році його змінила новіша церква, також з дерева.
Існуючий храм – мурований, трьохкупольний. Після революції церкву закрили, куполи та дзвіницю знищили. Храм реставрували наприкінці 20 ст., а в 2007 році капітально реконструювали.
У самому Шалигіному теж була церква, Троїцька, але її знищили у 30-х роках 20 ст. Є відомості про те, що на 1880 рік у селищі діяло аж 4 церкви.
Є в селищі ще одна пам’ятка – гідрологічна. Це самовитікаючі прямо з ріки Лапуга, на якій розкинулось Шалигине, джерела води. Ці гідрологічні утворення мають назву “Сім джерел”, або ще їх називають “Крейдяна криниця”. Займають територію в півгектари і є пам’яткою місцевого значення. Особливістю є те, що у будь-яку пору року температура води джерел не перевищує чотирьох градусів, сама вода дуже прозора, чиста, та як кажуть, має цілющу та лікувальну дію.
Текст та фото Максима Назаренка та Ігоря Дорожка.