Миколаїв будували і розвивали за часів Російської імперії представники різних національностей і конфесій. На диво, до наших днів зберіглося більшість храмів і церков, збудованих у 19-20 столітті.
Свято-Нікольский храм на вулиці Фалєєвській – один з найстаріших у місті.
Кам’яний Свято-Нікольський храм (нині – Свято-Нікольський собор) будували з 1803 до 1817 року. Тривале будівництво порівняно невеликого храму пояснюється, перш за все, браком коштів. Храм будували на пожертвування прихожан. Окрім грошей, жертвували будівельні матеріали.
Храм побудований в класичному стилі.
З часу освячення (1817 рік) храм ніколи не закривався надовго. Навіть у 20-30 роки двадцятого століття в ньому проводилися богослужіння.
Лютеранська кірха Христа Спасителя на вулиці Адмиральській.
Незвична для України будівля кірхи відрізняється від своїх «побратимів» витонченістю своєї архітектури і оригінальністю. Все це завдяки архітектору-англійцю Чарльзу Акройду, який зміг створити гарний приклад будівлі у стилі англійської псевдоготики на півдні Російської імперії.
Лютеранська кірха споруджувалася з 1849 до 1852 року. Кірха з баштою-дзвіницею, стрілчастими вікнами, короткими шпилями із каменя, позбавлена штукатурки – гарний «архітектурний аскетизм».
Римо-католицький костьол Святого Йосипа на вулиці Декабристів.
Костьол збудований у 1895 році за проектом архітектора Домбровського в еклектичному стилі з елементами романських і готичних храмів. Фасад прикрашають дві 49 метрові башти. Вікна костьолу прикрашені вітражами, які були виготовлені у Німеччині. У церкві був встановлений орган німецького виробництва, а вівтар прикрашали фрески.
Нажаль, з приходом радянської влади у прекрасного творіння архітектури почалися важкі часи. В будівлі в різні часи перебували історико-археологічний музей, бійня, клуб, будинок культури. Після війни в будівлі була проведена «реконструкція». Прекрасне приміщення з унікальною акустикою було перегороджено горизонтальним перекриттям, і на другому поверсі, що утворився, був розміщений великий зал. На баштах, замість хрестів, повісили зірки, на місці вівтаря влаштували сцену.
Після краху СРСР, костьол був повернутий католицькій общині. За 25 років храм непогано відбудований, розібрано перекриття, встановлені хрести, замінений дах, замовлені скульптури, встановлено акустичне устаткування. З нагоди 110-річчя храму костьол отримав у подарунок з Німеччини великий орган 1950 року.
У дворі Костьолу знаходиться будівля колишньої парафіяльної школи.
Кафедральний собор Свято-Різдва Богородиці на вулиці Лягіна
Одна із старовинних споруд міста, який з’явився в серці купецького району Миколаєва у 1800 році. Спочатку у будівлі був кам’яним тільки перший поверх, але у 1818 році деревяний другий поверх розібрали, а у 1828 прибудували ще дві будівлі. 1846 року був придбаний величезний дзвін вагою більше 8 тонн, який у 1879 році зайняв місце у новозведеній дзвіниці висотою 36 метрів. 
З часом собору стали належати новозбудовані споруди, що заповнили цілий квартал – від Рождественської вулиці до Соборної (нині Лягіна і Радянська) і від Потьомкінської до Великої Морської.
За часів радянської влади більшість собор був закритий, цінності вилучені, дзвони переплавлені, а священнослужителі репресовані. З 36 року тут був будинок офіцерів. Після закриття собору був зруйнований головний купол, дзвіниця і більшість споруд у кварталі.
За часів Незалежності були відбудовані купол, дзвіниця і багато будівель, з’явилась позолота і дзвони.
Кафедральний собор Касперівської ікони Божої матері на вулиці Садовій.
Незвичний собор для Півдня України у давньоруському стилі звертає на себе увагу. Храм почали будувати у 1904 році за проектом архітектора Еппінгера, але не встигли закінчити до Революції і у 34 році будівлю було передано під клуб суднобудівного заводу.
У 1992 року храм було передано УПЦ КП, яка до 2010 року завершила реконструкцію зовнішньої частини і відновлення внутрішніх приміщень.