Не так вже багато в Україні садиб-музеїв. Чи то нема їх де влаштовувати (одні скажуть “нема, бо сама шароварність навкруги”), чи то коштів немає на облаштування, чи може влада просто не хоче цим займатись (останнє найчастіше найбільш вірогідне). Але бувають і виключення із правил. От, наприклад, у сучасному селі Оленівка, недалечко від Борзни, на місці колишнього хутора Мотронівка, там де колись був маєток Білозерських-Кулішів “Ганина Пустинь” створили Історико-меморіальний музей-заповідник. Звичайно, цей об’єкт присвячений Пантелеймону Кулішу, який прожив тут останні роки життя й був похований.
Хто такий Пантелеймон Куліш? Письменник, поет, драматург, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Автор першої фонетичної абетки для української мови, що попри низку внесених до неї змін, лежить в основі сучасного українського правопису. Для української історії та культури людина непересічна, хоча більшість його знає виключно за роман “Чорна рада”, та, ще за дружбу із Шевченком та участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Не буду переповідати біографію Куліша – Вікіпедія її знає краще.
Історико-меморіальний музей-заповідник “Ганина Пустинь” був створений за ініціативи колишнього голови Веховної Ради Івана Плюща. Колись тут був хутір Мотронівка, який належав родині Білозерських. Куліш одружився на Олександрі Білозерській й перебрався до її хутора. Деякий час Куліш займався облаштуванням хутора й перейменував його у Ганину Пустинь – Ганна Барвінок це літературний псевдонім Білозерської. А після смерті Куліша Білозерська перейменувала хутір у Кулішівку. В радянський період хутір був приєднаний до сусіднього села Оленівка. Більше інформації про музей-заповідник можете отримати знову ж на сторінках Вікіпедії, від себе хочу додати, що музей досить цікавий, а поряд із ним розташована ферма, на якій вирощують чорницю.