«Кам’яні могили»- можливо один із найзагадковіших і наймістичніших туристичних об’єктів на території України. Сюди я хотів потрапити дуже давно, але нагода випала тільки в травні 2016 року. Заповідник “Кам’яні могили” розташований неподалік від села Назарівка, Володарського району, Донецької області. Західна його частина межує з Запорізькою областю. Найгарніше тут в кінці весни. Коли починають квітнути горицвіти, півонії, іриси, степова слива, степовий мигдаль та багато інших. Уже майже 4 роки спокій та буденне життя в цьому краї порушила війна. Буквально за 50 кілометрів відбуваються бої. Цей край зараз безлюдний так порожній – людей і автомобі дуже важко зустріти в селах та на дорогах. Мені дуже пощастило що я сюди потрапив – адже через військові дії заповідник працює у “тихому режимі”.
Заповідник «Кам’яні Могили» заснований 5 квітня 1927 року, як особлива природоохоронна територія. Його площа складає близько 400 га. Входить до складу Українського степового природного заповідника, підпорядкованого Президії Національної Академії наук України. Район урочища «Кам’яні Могили» у геологічному, біологічному, художньо-емоційному та історичному аспектах є водночас унікальним і репрезентативним. За площею і висотою це найбільша інтрузія в Донбасі і Приазов’ї. Її унікальні граніти не мають аналогів в світі. Їх вік близько 2 млрд. років. Пасмо гір представлено Західною і Східною грядою з абсолютною висотою окремих вершин до 100 метрів (у минулому їх висота досягала 3 км). Геотектонічні дослідження вказують на неабиякі енергетичні особливості цього геологічного урочища.
З-поміж майже півтисячі видів рослин заповідника деревій голий і волошка несправжньоблідолускова є вузько ареальними реліктовими ендеміками, які крім території заповідника більше ніде не зустрічаються. А папороть-вудсія альпійська, крім заповідника, не зустрічається ближче ніж за 1000 км від нього.
Різноманітний і цікавий тваринний світ заповідника. Тут живуть лисиці, зайці, їжаки, сліпаки та ін., багато ящірок і гризунів, зустрічаються степова гадюка, водяний і звичайний вужі. У заповіднику живуть близько 3000 видів комах.
Багата орнітофауна заповідника. Найбільш поширені: жайворонки, лугові чекани, кам’янки, сірі куріпки та фазани.
На сьогодні відомо, що в стародавні часи це урочище було культовим для представників ямних, катакомбних і зрубних культур. По всьому периметру урочище оперізує вінок поховальних курганів тих стародавніх цивілізацій.
За однією з версій, під час битви на річці Калці, саме біля «Кам’яних Могил» був розташований укріплений табір київського князя Мстислава Романовича. Зараз тут встановлено хрест – в пам’ять загиблих воїнів. Відома битва на річці Калка забрала тисячі життів русичів.
По всьому заповіднику можна побачити скіфські та половецькі «кам’яні баби», які немовби вартові захищають і оберігають це місце. «Беш таш» – давня тюркська назва місцевості, що перекладається «п’ять каменів». Тут розташовано п’ять найбільших вершин, які мають свою назву: Південна, Панорама, Гостра, Витязь і Жаба. Є також менші вершини: Скорботна вдова, Ворота сонця, Ведмедиця з ведмежам та динозавр.
Та найбільше уваги привертає камінь на вершині гори Гострої. Плита з рожевого граніту прикрашена загадковими письменами. За найпоширенішою версією, вони позначають місце вівтаря скіфського бога війни –Ареса.
Урочище «Кам’яні Могили» – це гірська країна в мініатюрі. Вона вражаюче контрастує з навколишніми степами своєю величною монументальністю. Тут можна побачити цілу купу природних скульптур і витворів з каменю, які сприймаються як фантазії художників. Є невеликі гроти. Мальовничі долини і ціла низка казкових краєвидів. Енергетика цієї місцевості дуже сильна. Тож їх не обминали стороною козаки-характерники. В місцям з сильною енергією у людини відкриваються потаємні знання та вміння.
Існує ще легенда – колись на місці цієї «гірської країни» було розташоване велике місто зі своїм королівством. Але за якихось обставин злий чаклун зачарував його. Існує деякий спосіб, як розчарувати це місто, але й досі ніхто з людей так і не зміг цього зробити.
Це була моя перша поїздка в заповідник, але я надіюся що не остання. Коли ситуація в країні стабілізується – обов’язково сюди повернусь і ще більше спробую дослідити це місце.