Я був глибоко розчарований у владі Ющенка, хоч все рівно розумів що це менше зло. Як не хотілося, але потім все рівно прийшло більше зло й стало зрозумілим, що для пам’яток України вихідці із Донбасу стали варварами. Нехай було скільки нарікань на відбудову Батурина, будівництво меморіалу Голодомору і т.д. Але ж тоді виділялися кошти на реставрацію і відбудову. Я пам’ятаю як палац у Качанівці став виглядати як нова копійка, а зараз шматок карнизу, який відвалився вапном заляпують – щоб не видно було, а на обігрів палацу коштів на всю зиму дають стільки, що вистачить лише на місяць. І це при тому, що представники влади якось дивно збагачуються на мільярди доларів, в той час як народ убожіє. А відповідно до закону збереження, якщо в одному місці зменшиться, то в іншому обов’язково збільшиться, або навпаки. От так і тут у можновладців від ПР коштів збільшилось, відповідно у народа зменшилось, і про які пам’ятки йде мова.
Чи ми будемо в Європі чи ні, але з цією владою майбутнього в пам’яток України не має. Та і ні вчого не має майбутнього.
В Єнакієво є костьол Терези Калькутської – єдиний у Донецькій області, та ще й на батьківщині нашого “гаранта”, але він у ганебному стані, як і усе Єнакієво. Почитайте ось репортаж із ЖЖ “Усе буде Донбас” і ви побачите якою донецька влада залишить Україну. http://frankensstein.livejournal.com/28553.html
Німеччина після війни лежала в руїнах, але її відбудували за якихось десять років. Тому що вона була потрібна Європі й Америці. А зараз їм потрібна Україна. Для чого – не знаю, але підозрюю що чорноземи тут відіграють не останню роль. Але з іншого боку лежить Росія – країна із ВВП як у Іспанії, населенням меншим ніж у Пакистана, Бангладеш чи Нігерії, а рівнем життя 71-им у світі за рейтингом ООН (та й то лише за рахунок високого розвитку науки, яка збереглася з часів СРСР); і ця країна нам каже не йдіть у Європу, бо будете бідні, як Болгарія (хоча Болгарія за рівнем розвитку на десять сходинок вище Росії), а станьте краще нашою колонією. Росія нічого сама майже не виробляє, а всі її прибутки пов’язані із природними ресурсами, якими вона торгує. Ця країна сировинний придаток Європи і США, а стан пам’яток в неї ще гірший ніж в Україні. Ось і думайте самі…
У 2005 році Україна за рівнем життя посідала 78 місце в рейтингу ООН, нині – 85-те, і світла в кінці тунелю не видно, а відповідно через якийсь п’яток років пам’яток в Україні значно поменшає. За цієї влади ми вже втратили немало церков, будинків, замкових башт. Але за останні роки я бачив стільки щілин у різних будівлях, що цю зиму деякі з них можуть і не пережити… Менше долею пам’яток опікувалися лише монголо-татари. А при якій владі дороги були в такому стані як зараз? Точно, мабуть ще у при Сталіні. Так що при них туризму в Україні не буде, адже без доріг і пам’яток він просто неможливий. Цьому підтвердження і стаття про свавілля у зоопарках. Напариклад у Менському зоопарку я був у 2010 році – він тоді був у гарному стані й мені дуже сподобався, зараз же там коїться жах.