Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню об’єктів культурної спадщини (КНМЦ) у себе на сторінці в мережі «Фейсбук» повідомив, що завдяки розробленій фахівцями центру обліковій документації, Міністерство культури України офіційно внесло низку знакових будівель столиці до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятки місцевого значення.
Цей перелік охоплює споруди, що формують неповторний архітектурно-художній ансамбль Києва та ілюструють різні епохи його забудови — від витонченої дореволюційної класики до монументальних форм сталінського ампіру.
До числа новоспечених офіційних пам’яток увійшли:
- Будинок Секції суспільних наук НАН України (вул. М. Грушевського, 4) — яскравий зразок повоєнної радянської архітектури (сталінського ампіру) 1960 року, пов’язаний із життям та діяльністю видатних українських учених і діячів культури.
- Ансамбль на Подолі (вул. Нижній Вал, 19–21), який об’єднує кілька цінних різночасових об’єктів дореволюційної та ранньої забудови:
- Міська садиба купця І. Бліндера (кінця XIX — початку XX ст.);
Будинок колишнього готелю «Бліндер» (1889 р. із пізнішою надбудовою у 1990-х рр.);
Житловий будинок із крамницями (найдавніша частина датується 1839 роком, із подальшими реконструкціями у ХІХ ст. та надбудовою 1994 року).
Особливої уваги в цьому списку заслуговує комплекс на вулиці Нижній Вал, 19–21, який є живою ілюстрацією того, як розвивався та забудовувався київський Поділ після масштабної пожежі та перепланування у першій половині XIX століття.
Садиба купця Ісаака Бліндера та будівлі на її території демонструють класичний шарм старовинного торгового Києва. Сам готель «Бліндер», що функціонував тут у період з 1899 по 1916 роки, був важливою частиною інфраструктури контрактового та торгового Подолу. Тодішні мандрівники, підприємці та гості міста зупинялися у цьому районі завдяки його близькості до річкового порту та живого ринкового життя.
Збережені елементи фасаду та внутрішньої структури цих будівель передають дух епохи кінця XIX століття, коли комерційне будівництво поєднувалося з вишуканим цегляним стилем та прагненням власників створити презентабельний вигляд своїх прибуткових будинків.
Отримання цими об’єктами офіційного статусу пам’яток місцевого значення гарантує їм додатковий юридичний захист від перебудов чи знищення, допомагаючи вберегти справжню архітектурну спадщину Києва для наступних поколінь.