Сучасна назва означеного в заголовку міста – Скала-Подільська. Попри поширену в інтернеті фразу це не місто привидів (себто ні Каспера, ні песиголовців тут немає) – Скала живе зараз повноцінним життям подільського містечка за плечима якого вже 800 років кривавої української історії, а попереду ще стільки ж…сподіваємось більш мирної)
Стареньким радянським мостиком, одна половина якого знаходиться в стані “вічного ремонту” дістаюсь до міста. Призначеня цього мосту взагалі не зрозуміле, адже місцевість навколо рівнинна, а залізниця над якою його збудовано не відзначається інтенсивністю руху. З моста відкривається карколомний вид на величезний кар’єр (щось схоже на індустріальні пейзажі східної України). Інший кар’єр опоясує місто з півдня, його можна побачити їдучи до Камянця-Подільського.
Кар’єр при виїзді з міста
Місто, що потопає в зелені каштанів та викидах заводів по виробництву асфальту та щебеню. Заснування міста на думку місцевих краєзнавців відноситься до першої половини 13 століття, зокрема такі дані повідомляє закордонне видання Skala Benevolent Society, New York and Tel Aviv, 1978(також це вказано в “Тернопільському енциклопедичному словнику”, том 3, сторінка 269). Звичайно жодної пам’ятки тих часів в місті не залишилось, але подивитися є на що…Почнемо з непримітного хреста на автобусній зупинці, яку місцеві називають “Стара Скала” – тобто так само як і один з “мікрорайонів” міста (а всього їх кілька: військове містечко, центр, стара Скала і мініатюрний аналог львівського Підзамча). Поверенемось до хреста на місці якого стояла стара церква – він вдала відправна точка для подальшого заглиблення в нетрі історії Скали…
Далі по курсу фортеця відома з ХІV століття. У 1395 р. Вітовт (Вітаутас), князь литовський, відібрав у Федора Коріатовича ряд міст, в тому числі і Скалу. Після його смерті місто належало польському королівству, а замок у 1515 р. король віддав у прижиттєву власність Камянецькому старості Станіславу Лянцкоронському. Замок був охоронцем і символом міста, навіть на міській печатці з 1531 р. є його стиліоване зображення. Фасад фортеці було зведено Адамом Тарло у 18 столітті.
Сучасний комплекс фортеці складається з палацу (точніше його фасаду та решток внутрішніх стін), залишків оборонних мурів та підземелля, яке колись використовувалось як склад овочеконсервного заводу. На стінах фортеці окрім залишків штукатурки зберігаються вічні пам’ятники сучасній епосі штибу «тут був Вася» і «Я люблю тебе. Андрій» і тому подібне…Окремо варто згадати про вежу, яку називають пороховою – на сучасному етапі це єдина споруда, що переживає бодай часткову реставрацію…
А тепер знову про давню історію Скали: існує легенда згідно якої галицько-волинський князь (згодом король) Данило Романович (більш відомий як Галицький, він же Король Данило, він же rex rysi) має стосунок до місцевого джерела Королівка. Часто відвідувачі Скали помилково вважають цим джерелом бетонну конструкцію, що знаходиться на повороті дороги до фортеці. Справжнє джерело знаходиться вулицею вище і звідти вода трубопроводом подається до облюбованого туристами місця…)))
Цікавою пам’яткою архітектури є Миколаївська церква будівництво якої завершилося наприкінці ХІХ століття, проте відома вона в основному тим, що тут видатний історик, керівник Центральної ради Михайло Грушевський одружився з Марією Вояківською – родичкою місцевого греко-католицького пароха о. Левицького. Зараз церква православна, а місцеві греко-католики тимчасово здійснюють відправи у католицькому костелі Успіння.
Фото з колекції: Serhiy Gumennyi
- Датування приблизного часу заснуванння Скали наводиться за “Тернопільський енциклопедичний словник”, том 3, сторінка 269
- Місто отримало магдебургзьке право у 1443 р.
-
Skala Monument in Holon, Israel (Монумент загиблим скала-подільчанам в Ізраїлі)
