Ось знову нам хочуть відбудувати Десятинну церкву. Сам слухав численні інтерв’ю. Та й в Інтернеті матеріалу повно, наприклад ось. Але чи потрібно це нині Києву, чи потрібно цивілізованій Україні яка прагне до цивілізованої Європи? А в чому проблема запитаєте? Нехай собі будують, це ж буде ще одна прикраса Києва… Але проблем вдосталь і дуже серйозних. Щоб хоч трохи їх зрозуміти, потрібно пригадати історію.
Отже Десятинна церква – найперший кам’яний храм Русі. Збудував його Володимир Хреститель на честь Святої Богородиці у 991-996 роках. В її стінах Хреститель поховав свою маму – Велику княгиню Ольгу, своїх братів – Ярополка та Олега. А потім і сам (ну не сам, а з дружиною Анною) був похований тут.
Храм мав розміри 35х37 м і був одним з найбільших і найгарніших храмів Києва. А у страшному 1240 році його зруйнували монголо-татари. Тоді церква була останньою цитаделлю захисників міста й поховала найзавзятіших під своїми руїнами. Ну значить вагома для руського народу святиня. Вагома святиня для УКРАЇНЦІВ.
Руїни Десятинної церкви (з гравюри початку ХІХ ст.)
Руїни Десятинної церкви стояли до початку ХІХ століття. Стояли б і далі, якби ділянку під руїнами не викупив Олександр Аннєнков у 1820 році. Це був відомий аферист та скарбошукач. На ділянці під церквою він сподівався знайти немало скарбів. Тому виступив з ініціативою відбудувати Десятинну церкву, але після масштабних археологічних (в першу чергу “чорноархеологічних”) досліджень. Розкопки провели. Аннєнков дійсно знайшов немало скарбів, але дослідникам з тих скарбів дістались крихти – майже все добуте Аннєнков приховав і вивіз із Києва. Згодом цей аферист потрапив до в’язниці за фальшування грошів, де й помер. Але саме він дав імпульс відбудові “Десятинної”.
Нова Десятинна церква (фото початку ХХ ст.)
Будівництво нової церкви розпочалося у 1828 році. Перший проект розробив Андрій Меленський, але його відхилили, адже храм мав стати “пам’ятником російського православ’я”, а такому статусу більше відповідав проект Василя Стасова – такий собі московський храм у Києві. Візантійсько-російський стиль, бані-цибульки… Найгірше, що в новий храм вмурували залишки старих стін ще тієї славної Десятинної.
Ось як пише відомий київський історик Олександр Немировський про ту церкву:
“Нова церква, збудована із значними відхиденнями від задуму, вийшла приземкуватою і незграбною, нагадуючи скоріш не храм, а якусь велетенську чорнильницю, що виглядала особливо недоречно поряд зі стрункою Андріївською церквою. Інтер’єр будівлі являв собою позбавлену смаку стильову суміш. Але найобурливішим було те, що зберегти давню кладку також не вдалося через нерівномірне осідання будівлі… Весь час свого існування церква не мала ані істотного релігійного, ані мистецького, ані наукового значення і була лише яскравим взірцем офіційної показухи, а також (і це її головна заслуга) невідпорною принадою для паломників. Можливо, це єдина розібрана у 1930-і роки церква, за якою не слід жалкувати.”
А тепер Києву хочуть відбудувати саме ту споруду (кажуть, що вже підписано відповідний указ), а не реконструйовану давню Десятинну. Хоча й реконструкція вже нікому не потрібна, адже проектів і малюнків тієї старої церкви не залишилося. Один фундамент… Ініціатором відбудови виступає Третій Рим, який сам існує трохи більше двох століть (із 1580-х до Петра Першого, і з 1917 до нашого часу), який відчуває за собою силу і право успадковувати те, що історія називала Київським і Всея Русі (але зовсім не Московським)… Звичайно усе це політика. Але важко уявити, які кошти підуть на відбудову. А те що сотні археологічних пам’яток, схованих у товщі Старокиївської гори, зникнуть навічно, взагалі видається комусь дрібницею.
Давня Десятинна церква. Реконструкції Юрія Асєєва
І ще. Маємо немало прикладів реконструкцій. Вдалих і невдалих. Ось, наприклад, у Чернігові реконструювали П’ятницьку церкву і Борисо-Глібський собор. Це всенародні пам’ятки і святині. Їх свого часу (дуже давно) вже відбудовували (на козацькі кошти), але не у візантійському стилі, а в стилі українського бароко. А у часи Другої Світової будівлі було зруйновано (частково). І нові реставратори-реконструктори мали фотографії і креслення. Але вони відмовились реконструювати українське бароко, а зробили віртуальні реконструкції русько-візантійського стилю. І можливо це було зроблено правильно. Тоді чому зараз нам хочуть відбудувати страхітливу будівлю, яка ніколи не мала жодної цінності, на місці НАШОЇ святині?! Отже чекаємо новий “взірець офіційної показухи”)))