Завдяки проекту «Могили предків», ініційованому ГО «Україна Інкогніта» та Відділом культури національностей і релігій Городоцької міськради (Хмельницька обл.) на старовинному єврейському некрополі Сатанова поталанило знайти найдавніше в Україні і не виключено що й у Європі зображення знаменитої Стіни Плачу, що у Єрусалимі.
Проект «Могили Предків» реалізується вже майже рік і завдяки йому зроблено чимало резонансних історичних знахідок про які неодноразово розповідалося не лише на сайті «Україна Інкогніта» але й у загальнонаціональних та закордонних медіа. Мета проекту через призму дослідження старих некрополів колишнього Городоцького р-ну (українських, польських та єврейських) вивчити та показати багатонаціональну та поліконфесійну культури Поділля та України у цілому.
- Старий єврейський цвинтар Сатанова
Старий некрополь містечка Сатанів, один із найвидатніших єврейських некрополів Європи. Найдавніші поховання тут датуються ще другою половиною XVI ст.
Цвинтар досліджується давно. Зокрема на основі декору його мацев XVIІ та початку ХІХ ст. за сприяння Обєднанної єврейської общини України навіть була створена виставка «Сатанів: загублений світ давнього єврейського цвинтаря», яка демонструвалася на поважних музейних майданчиках Києва, Дніпра та Одеси. Список не повний – тривають переговори із низкою музеїв про її експонування в інших обласних центрах.
Мацева із сенсаційним сюжетом на виставці не показана. На тлі буяння бароко надгробків другої половини XVIІІ ст. вона виглядає досить блякло та й ще значно пошкоджена часом і недолугою «реставрацією». Датується вона приблизно кінцем XVIІ ст. Можливо самим початком XVIІІ ст.
- Надгробок зі зображенням Стіни Плачу дуже пошкоджений
Її оздоблення ще досить архаїчне та грубе. Надгробок зацікавив дослідників давно, але розібратися із ним поталанило лише щойно.
Допоміг спеціаліст із Центру єврейського мистецтва Єврейського університету в Єрусалимі професор Сергій Кравцов. Завдяки науковцю із Ізраїлю вдалося з’ясувати, що маємо досить унікальний сюжет.
По-перше на надгробку зображено досить рідкісний для єврейської некрополістики сюжет, що ілюструє один із ключових епізодів Тори (Старого Заповіту) «Жертвопринесення Авраама». В єврейській традиції «акедат Іцхак» – буквально «Зв’язування Іцхака».
Різьбяр увічнив момент, коли ангел зупиняє Авраама в останню мить, коли він вже зібрався принести у жертву Богу свого сина Іцхака (Ісаака)
На це вказує напис: «пам’ятай завіт Аврагама».
Враховуючи релігійну заборону на зображення людей майстер замінив діючих осіб на традиційні для єврейських надгробків зображення тварин і птахів.
- Пелікан який роздирає груди
Праворуч ми бачимо птаха, який дзьобом роздирає собі груди. Це пелікан – символ самопожертви. У ключі одного із завдань проекту «Могили предків», – показати ще й взаємний зв’язок культур народів, що віками жили на Поділлі, це ще й яскравий приклад обміну культур.
До єврейського мистецтво пелікан потрапив від християн, де крім самопожертви він втілює ще й Ісуса Христа. На автентичного пелікана він аж ніяк не схожий, як і більшість «пеліканів» на християнських іконах (звідки на Поділлі могли знати як він виглядає?), але птах який роздирає дзьобом груди – то завше пелікан.
- Жертовне вогнище, якась копитна тварина та дим
Тут він втілює самопожертву Авраама, який з волі Господа погодився віддати Йому найдорожче – свого сина. Ліворуч бачимо жертовне вогнище з якого здіймається дим. На вогнищі, якщо добре придивитися, можна побачити оленятко чи барана (явно щось парнокопитне) яке втілює Ісаака. У верхньому кутку праворуч бачимо орла, який у єврейській традиції втілює Бога.
- Бог-орел
Гора на якій Авраам приносив у жертву згодом отримала назву Ієгова-іре (Господь побачить). Пізніше на цій горі цар Соломон збудував Єрусалимський храм, від якого на момент створення надгробку залишилася лише знаменита Стіна плачу, яку й зображено під сценою жертвопринесення.
- Надгробок зі Стіною Плачу естетично програє бароковим сусідам 18 століття (на фото) але пори те – унікальний
Датування дуже пошкоджене, а текст епітафії взагалі втрачено. Тому складно сказати чому різьбяр звернувся до такого рідкісного і невластивого для надгробків сюжету. З великою долею вірогідності можна припустити, що небіжчика звали або Аврахам, або Іцхак і таким дивним чином майстер утілив його ім’я.