Це село було засноване у 1752 році татарами і отримало назву Анчекрак – Новий солончак, у перекладі із тюрської. Після завоювання цих земель російською імперією у 1790-х роках, татарське населення залишило Анчекрак і сюди почали приходити українські уходники, переважно кріпаки втікачі. Хоча дослідники не виключають, що на околицях Анчекрака українці жили ще раніше.
У 1793 році ці землі отримала поміщиця на прізвище Кирсанова. На той час у Анчекраку було близько двохсот мешканців-українців. Цікаво, що на 123 чоловіки припадало лише 66 жінок. Така статистика вказує на козацький характер поселення – половина чоловіків були без дружин. От із тих часів і з’явилося у Анчекраку, який перейменували у Кам’янку лише у 1946 році, козацьке кладовище.
Цікаво, що центральну частину некрополя займає чималенький курган, напевне скіфський, а може половецький. На кургані також є кам’яні хрести. Загалом некрополь доволі цікавий, є хрести виконані досить майстерно і в цікавих формах.
Текст та фото Романа Маленкова.
