Чесники

Чесники, найдавніше село Рогатинщини, веде cвій відлік з 1368 року і нараховує сьогодні 777 мешканців. Знаходиться на схід від Рогатина у напрямку Бережан ліворуч від траси. Заїхати сюди треба обов’язково, щоб подивитися найяскравіший зразок маленького архаїчного оборонного храму – Вознесенської (за іншими даними – Миколаївської церкви).

Щоб побачити це диво, доведеться звернути з траси ліворуч і проїхати майже через все село. Але це ще не гарантує, що храм ви так просто знайдете. Питайте у місцевих мешканців. Деякі з них все ж таки чули про існування старої церкви в їхньому селі. Скоріш за все, частину дороги доведеться пройти пішки, бо далеко не кожна легковушка подолає страшненьку дорогу до храму. А знайти її варто. По-перше, храму подібного типу ви не знайдете більше ні в Україні, ні в цілому світі. А, по-друге, церква дійсно має поважний вік – походить вона з XIV століття. Не так багато західноукраїнських храмів можуть похвалитися таким віком.

Щоправда, той, хто бачив церкву декілька років тому, буде розчарований: після останньої «реконструкції» храм багато втратив і вже не виглядає так автентично, як раніше: старий ґонт замінили металочерепицею, старі грубуваті стіни поштукатурили і побілили, контрфорси – почистили. Проте й в такому вигляді храм мене неабияк вразив.

Найпривабливіше в споруді – масивні контрфорси, які надають церкві вигляд храму-лицарю. Подібного контрасту крихітного об’єму церкви та гігантських у порівнянні з ним контрфорсів ви більше не побачите ніде.

А храм дійсно – лицар, бо мав оборонне значення. Товсті кам’яні стіни, вікна-бійниці та вал навколо церкви не раз рятували мешканців Чесників від ворогів. Так, під час нападу татар у 1550 році церква-фортеця врятувала життя своїм парафіянам. Народні перекази кажуть, що у 1648 році храм відвідав Богдан Хмельницький.

До наших днів дійшли імена священників, що в різні часи правили службу у храмі: Теодор Калинович, Симон Довголевич, Іван Жаткевич, Іван Бачинський, Ілля Ціхольський, Олександр Теліховський. Останніми парохами церкви були радник митрополичої консисторії Петро Недзвіцький та Микола Любинецький, син якого, Роман, став відомим оперним співаком.

Біля стін храму скульптура ХІХ століття – похилена в скорботі жінка.

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)             andy_babubudu