Після російського удару по Успенському собору Києво‑Печерської лаври майже всі новини, що стосуються цієї знакової для кожного українця пам’ятки, звучать сумно. Читати про масштаби пошкоджень з детальними переліком — боляче й гірко. Навіть повідомлення про успіхи невідкладних рятувальних робіт, хоч і вселяють оптимізм та вдячність до тих, хто їх проводить, усе одно не можна назвати радісними.
Але сьогодні на цьому сумному тлі ми маємо «свято‑успенську» новину, яка дивовижна й приємна з будь‑якого погляду. Ба більше — її цілком можна назвати сенсаційною.
Втім, ця історія теж пов’язана з руйнуванням знаменитого храму Москвою, але набагато давнішим.
Після підриву собору радянськими диверсантами у 1941 році разом із мурами та банями впали й хрести, що його увінчували. Довгий час вважалося, що уцілів лише один — нині він зберігається в музеї Києво‑Печерської лаври. Виявилося ж, що до наших днів дійшло принаймні два. Їх витягли вже після війни з будівельного сміття, у яке росіяни перетворили одну з найбільших православних святинь світу.
Подальша доля другого хреста довго залишалася невідомою. Лише на початку 2000‑х він потрапив до музейних фондів ДІАЗ «Стародавній Київ», нині підпорядкованих КНМЦ. Завдяки зусиллям Тетяни Осінчук, Департаменту охорони культурної спадщини КМДА та співробітників заповідника став можливим проєкт реставрації давнього хреста, який реалізує комунальний заклад «Центр консервації предметів археології».
Ця дивовижна бароково‑рококова пам’ятка доби Гетьманщини — справжній шедевр українських ковалів. Від доторку до реліквії справді пробігають мурашки по шкірі. Колись вона була позолочена, але більшість позолоти з часом зникла. Після реставрації її планують відновити.
Логістичну підтримку проєкту забезпечили учасники ініціативи «Сміливі відновлювати».
