В південній частині Кіровоградської області, між селами Інгульське та Завтурове розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Монастирище». Його ще називають «Український стоунхендж», старовинна обсерваторія та вважається місцем сили. Дорога сюди довга і дуже погана. Асфальт частенько змінює грунтова польова дорога. На пів шляху хочеться повернути назад. Погода постійно змінюється – спочатку світить сонечко,а через 20 хвилин небо затягнуло хмарами і починається дощ. І так погода змінювалася цілий день. Перше враження від побаченого перевершило всі сподівання. Красота та енергетика цього місця просто неймовірні. Територія заказника займає стрімкі схили каньйону річки Інгул та прилеглі до нього ділянки. Це, на мою думку, один з наймальовничіших куточків Кропивниччини.
Урочище «Монастирище» розташоване на місці, де річка Інгул прорізає гранітний щит і утворює крутий каньйон, посеред якого знаходиться велика скеля. Вона розділяє русло річки на дві частини – утворюючи гранітний острів. Велетенська скеля в плані має прямокутну форму і витягнута довгою віссю уздовж русла річки. Висота скелі близько 20 метрів, довжина 50 метрів, ширина приблизно 30 метрів. З трьох сторін має стрімкі стіни, а з четвертого – пологий підйом, захаращений великими брилами сірого граніту. Біля підніжжя скелі з її південно-західного боку лежать окремі брили, що впали з вершини. На вершині є ще кілька брил значних розмірів. Це дохристиянське капище, язичницька культова споруда з жертовниками і язичницькими символи на каменях. Вся споруда вимощена з величезних прямокутних кам’яних блоків. Дехто припускає що камені – це скульптури богів, а сама скеля –рукотворна піраміда. Люди в цих місцях жили ще з кам’яного віку. І як свідчать перекази сюди люди навідувались постійно. На верхньому майданчику в різних місцях знаходиться безліч великих фігурних брил – результат сходу льодовика і вивітрювання (за іншою версією, коли-фігури то були висічені вручну). Враження таке ніби якийсь велетень розкидав величезні камені навкруги. За легендою, в скелі захована козацький скарб. Вхід в скарбницю знаходиться десь зверху, вихід – під водою посеред річки. Це місце сили використовували козаки-характерники для своїх медитацій.
На стрімких схилах річки виявлено багато рідкісних рослин. Привертають увагу жовті зірочки очитку їдкого, жовті головки цмину піскового і рожеві суцвіття чебрецю двухвідного. У щілинах каміння зустрічається аурінія скельна і очиток Борисової. Ранньою весною великі куртини утворює рідкісний вид з Червоної книги – сон чорніючий. Тут можна побачити деякі рідкісні для області види: навесні – гіацинтика блідий з блакитними квіточками, зібраними в витягнуте суцвіття; влітку – куртини гоніолімон Бессера, а також рідкісний реліктовий вид – ефедра двухколосковий. На гранітних схилах представлені великі популяції тюльпана південнобугского. Це – єдине місце на Кропивниччині, де знайдені рябчик російський і причорноморський ендемік голонасінник одеський, занесені в Червону книгу України. На крутих схилах з виходами гранітів (в основному на правому березі р. Інгул) зустрічаються густі зарості чагарників і невисоких дерев, в яких переважає клен татарський. Тут можна побачити різноманітні види чагарників – свидина, калина-гордовина, а також малопоширених видів – кизильник чорноплідної, мигдаль степовий і вишня степової. Степові рослини на прилеглих ділянках представлені в основному ковилою. . Крім ковили волосистої, тут ростуть ковили Лессінга та перистий (всі 3 види занесені до Червоної книги України). Серед різнотрав’я виділяється своїми темно-синіми кольорами шавлія степова, поруч ростуть льон австрійський з кармін-блакитними квітами, волошка рейнська. Слід зазначити такі характерні степові рослини, як крінетарія волохата, горлянка Хиосськом, чебрець Маршалов. Біля річки переважають зарослі осоки гострої, очеретянки звичайної і очерету лісового. По берегах р. Інгул слід зазначити високі зарості очерету звичайного. Поруч з типовими лучно-болотними видами тут виявлено і малопоширені в даному регіоні види, як валеріана висока і комишовник звичайний. Весною на схилах зацвітає велика кількість диких ірисів, горицвіт звичайний, сон трава.
Звертає на себе увагу різноманітний тваринний світ заповідника. На ділянках цілинного степу живуть різні птахи – жайворонки чубатий, малий і степовий, боривітер звичайна, сіра ворона, луговий чекан, а серед безхребетних домінують прямокрилі, дикі бджолині і трав’яні клопи.
Тут зустрічається велика кількість птахів: сіра мухоловка, горобець польовий, сорока звичайна, соловей східний. З плазунів зустрічаються два види ящірок (прудка і зелена), а також вже звичайна та степова гадюки – вид, занесений до Червоної книги України. У заплаві можна зустріти білого лелеку, різні види жаб, водяного вужа, болотяну черепаху.
«Монастирище» -це «жива істота» – яка має свою душу і величезну силу, яка взмозі себя захистити від небажаних гостей. «Монастирище» -місце де наука та фантастика переплітаються. Науковці будуть відкидати багато «наукою непояснювальних речей» і трактувати все з точки зори науки. Люди, які вірять в «сили природи» в «силу» земної та космічної енергії думають по-іншому. Кожен має право на власну думку. Особливо мене ця місцина дуже зачепила і я її часто згадую. Багато таємниць ховають ці камені. Мені здається що ці камені неначе конструктор «лего» або «кубік-рубік» можуть трансформуватись і приймати такий вигляд який змалює наша уява… ……..А може і не уява……………….