Сортирний музей

Всі знають, що гумор буває сортирний. Наприклад, мультики про Бівіса та Батхеда, або деякі мої дописи. Проте мало кому відомо, що сортирним буває не тільки гумор, а-й наприклад музей. Мої домашні думали, що це такий сортирний гумор, коли я розповів про музей із унітазами — вони не розуміли, навіщо туди йти, тому я сходив туди сам.

Отже, сьогодні в моєму блозі сортирний гумор про сортирний музей. Якщо ви не із інституту благородних дівиць і розумієте, що принцеси теж какають, читайте далі.

2. Сам музей маленький, поміщається в одній залі, де розташовані сральники — від, ймовірно, самого древнього із міста Мохенджо-Даро (реконструкція, звісно):

3. До сучасної золотистої моделі, що потрапила сюди, ймовірно, в кінці лютого 2014 року нашої ери.

4. Музей розповідає не тільки про туалети, а-й про історію гігієни в цілому. В ході появи великих міст, де проживало багато людей, а люди ходять посрати, виникала потреба організувати цей процес так, щоб потоки гівна не смерділи і не заважали. Спочатку це були просто відхожі місця без усіляких хитрощів, як цей давньоримсикий туалет.

5. Єгиптяни, як відомо, обожнювали котів, тому і в туалет ходили як коти — в пісочок. Не певен, чи закопували за собою, але лоток ось реконструкція єгипетського сральника, під який клався ящик з піском.

6. Давні китайці додумалися змивати гівно, проте я так і не зрозумів з макету, як тут працював змив.

7. В музеї є екскурсовод, розповідає якось єлейно, хоча, слухати можна. А цим підмивалися араби:

8. Перейдемо до середньовіччя. Радісна російська пропаганда вирила, що тоді у загниваючій Європі були серйозні проблеми із гігієною, особливо у великих містах, де відходи викидали прямо на вулиці, де не можна було пройти без спеціальних дерев’яних гівноступів. Хоча, європейці і не заперечують, навіть випустили серію фільмів Filthy cities. Антисанітарія там і справді була, що призводило до епідемій, які вдалося побороти, організувавши в містах відхожі місця та, пізніше, нормальну каналізацію. На фото тевтонський замок, де солдати какають на голову ворогові, що оточив стіни.

9. Варто зазначити, що проблема не до кінця вирішена у нас — колись у Фастові, на залізничному вокзалі, мене мало не вивернуло, коли вранці я між лавками на пероні побачив свіжу какашку. Так ось, до чого я це згадав — на фото малюнок Лувра, під яким, на березі Сени, серуть парижани епохи ренесансу. Екскурсовод повідала нам, що не зважаючи на багатство та розкіш, королівський палац був засраний та засцяний великою кількістю придворних на балах — зайшов за портьєру, присів і далі пішов танцювати.

10. Але пізніше королю Людовику якомусь-там подарували сральник у вигляді трону і йому це сподобалося — король міг надовго засідати на ньому, навіть влаштовував прийоми, де всі сиділи на таких сидіннях.

11. Такі туалети, хоч і вирішували задачу локалізації гівна, проте ніяк не справлялися із локалізацією неприємного запаху — смерділи, тобто. Аж поки не було винайдено гідравлічний затвор.

12. Перші гідравлічні затвори були недосконалими — занадто довгий шлях утруднював проходження нечистот, тому доводилося штовхати їх поршнем, але це, усе одно, був прогрес. Далі форму стічного каналу покращили і ось на фото сучасний фаянсовий вівтар в розрізі:

13. Київський латунний унітаз ХІХ століття. На той момент це була статусна річ — мати зручності в будинку, тому при виготовленні на них, навіть, гравіювали герби замовників.

14. Але деякі люди не могли сходити до унітаза з різних причин. Наприклад, через хворобу. Для таких представлено вибір всяких суден — місцями дуже красиво оформлених.

15. Інші люди не могли сходити через те, що їм заважали грати навколо — таким за ґратами ставили парашу — відро для гівна та помиїв. Тут екскурсовод розказує казочку про те, що слово параша пішло від імені Прасков’я.

16. Казенний толчок з бачком. До речі, про бачки — спочатку вони були дуже великими, по сорок літрів і винайдення водяного туалету (WC) називали самим неекономним винаходом. Проте, пізніше, шляхом розрахунків та оптимізації, об’єм бачка зменшили до двадцяти літрів.

17. А цей експонат з педалькою моїй жопі знайомий. Вашим, напевне, теж.

18. Самий цікавий експонат — сучасний японський унітаз. Взагалі, в перенаселених японських містах, туалет — це єдина можливість усамітнитися, тому унітази роблять комфортними.

19. Багато кнопочок збоку — білий фаянсовий вівтар підігріє сидіння, дасть по печінці щоб швидше просрався, підмиє і просушить. Я хочу в такий насрати!

20. Далі цікаві унітази закінчилися, тому в музеї представлені всякі поробки типу розмальованого від М1 та чорно-білого з портретом Анатолія Борсюка.

21. Мистецька інсталяція — гільйотина над пісуаром. Ставай подалі, а то відрубає.

22. Куди без туалетного паперу. Деякі можна придбати у сувенірній крамничці при вході.

23. Гіпсова форма для відливки унітазів.

24. Щоб збільшити кількість експонатів, туди стягували що попало, навіть таблички, що якось мають відношення до туалету.

25. Але особливо радують підписи експонатів від Капітана Очевидності — ось підпис до цієї таблички. Взагалі, інші підписи теж не відрізняються інформативністю, до виставки самурайських обладунків їм далеко.

26. На початку допису я згадував про сортирний гумор — він, в прямому сенсі, також виставлений в музеї. Починаючи від табличок про орла на вершині Кавказу…

27. Закінчуючи смішними табличками еМ-Жо та іншими похабностями.

28. Щоб збільшити експозицію, в музей збирають реально все, що нагадує про туалет. Сувеніри, іграшки, сортирні подарунки.

29. Сортирний телефонний апарат — діючий. Піднімаєш трубку і пердиш в неї.

30. Сортирний геймпад. Ніяк для гри в Бугермена зробили.

31. Радіо, кардрідер, USB-хаб, пудрениця в одному рожевому корпусі. Таку поробку продають за 250 гривень, не знаю, чи хтось купує. Я таке на стіл не поставлю, навіть якщо воно буде не рожевим.

32. І закінчу свою розповідь діючим експонатом.

На сьогодні в мене все, з полегшенням вас і не перемикайтеся.