Головна > Блог > Красятичі. Меморіал пам’яті відселеним селам Чорнобильської зони.

Красятичі. Меморіал пам’яті відселеним селам Чорнобильської зони.

Зазвичай я пишу тільки про населені пункти, в яких збереглись пам’ятки архітектури минулих часів. Але Красятичі – особливий випадок. В цьому селищі розташовується меморіал найтрагічнішій катастрофі 20 століття – Чорнобильській аварії. Цей меморіал присвячений не тільки 26 тисячам  колишніх мешканців  Чорнобильської зони, розкиданих зараз по Україні, але  і 31 населеному пункту Поліського району, які зникли внаслідок аварії на ЧАЕС… На мою думку, меморіал в Красятичах  за своїм значенням не має аналогів на Київщині.

       Красятичі засновані близько 1560 року. Село, розташоване на рісці Вересня, звалось – Красне місто. Пізніше цими землями володів поміщик Крестинський, від якого і пішла нова назва – Кресятичі ( згодом – Красятичі). Хоча, існує красива легенда, що назва Красятич походить від давньоруського слова “кресити” – воскрешати… В 19 ст. село входило в склад Радомишльського повіту Київської губернії. У своїх “Сказаниях о начеленных местностях Киевской губернии” 1864 року Лаврентій Похилевич залишив короткий опис села: “Кресятичи, село при речке Вересне, в 7 верстах на юго-восток от Волчкова. Жителей обоего пола 655, в 1783 году насчитивалост 328. Церковь деревянная, Крестовоздвиженская, построена 1784 года.. По штатам причислена к 6-му классу… Церковь существовавшая до построения настоящей, как видно из визиты 1783 года, была построена около 1690 года. Приход Кресятицкой церкви составляют следующие деревни: Левковичи, Термаховака, Сушица, Городещна, Дымарка”. Як бачимо, перший храм у Красятичах постав ще в 17 столітті…


У 1897 році споруджено винокурний завод. В селі працювала церковнопарафіяльна школа. У 1910 році населення зросло до  3420 мешканців ( ПККЕ. 1910 р. стор.315). У 1918 році, замість строго дерев’яного храму, було збудовано нову церкву.


 

У 20- му столітті Красятичі пережили багато – дві світові війни, колективізацію та Голодомор. У 1970-х роках зруйновано Хрестоздвиженську церкву…. Але – розвивались промисловість та сільське господарство, населення зростало….   Потім , 26 квітня 1986 року, вибухнув 4-й реактор Чорнобильської АЕС, розташованої в 46 км. від Красятич.  Чорнобильська трагедія стала поворотним пунктом у розвитку всієї України. Від ураження радіацією та супутніх хвороб померло біля 60 000 ліквідаторів (!), 160 000 тисяч стали інвалідами, здоров’я мільйонів людей виявилось підірваним…. Для Поліського району Чорнобильська трагедія обернулась відселенням  30 сіл та селища Поліське. Половина територій району потрапила до зони відчуження. Більше 28 тисяч мешканців району, в тому числі 10,6 тисяч  мешканців селища Поліське ( Хабне) були відселені ( у інші райони Київщини, на Черкащину та Миколївщину)… Про все це розповідають стели  ” Меморіалу пам’яті жертв відселеним сілам, обеліскам та братським могилам, залишеним у зоні відселення” , який було відкрито у 2000 році в Красятичах. Головною спорудою меморіалу є цегляна каплиця. Вона збудована в стилі необароко, має гарні пропорції. Від каплиці іде алея зі стелами, присвяченими героїчним ліквідаторам та покинутим селам Поліського району. Селище Поліське ( Хабне), села Бобер, Жовтневе ( Святоцьке), Новий Мир, Варовичі, Денисовичі та ін…. Вони залишились на цих стелах та у людській пам’яті….


 

Закинутий клуб у відселеному селі Бобер Поліського р-ну ( біля Красятич)

У 1998 році Красятичі стали новим районним центром Поліського району. Зараз це – ошатне селище зі старими поліськими будиночками та населенням  всього у 660 мешканців. Це не дивно. Якщо у 1971 році населення Поліського району становило 39,6 тисяч, то зараз воно скоротилось у 6 разів і складає всього 6,3 тисячі чоловік…. Виною тому – Чорнобильська трагедія, урбанізація та депопуляція. Але прекрасні, родючі землі не будуть стояти пусткою вічно. Пройдуть десятиліття, зникне радіаційний попіл  і люди повернуться на покинуті обійстя… Вже сьогодні у Красятичах народжуються діти і будуються нові будинки. А біля в’їзду у селище зводять нову дерев’яну Хрестоздвиженську церкву. І хай вона не схожа на історичні українські храми, але, безумовно, символізує майбутнє відродження цього благословенного поліського краю…


Будівництво нової Хрестоздвиженської церкви у Красятичах.

Фото і текст – архітектор Іван Биков ( робочий матеріал книги “Архітектурні скарби Київщини та околиць”)