Ліс — територія з високою щільністю дерев. Рослинні співтовариства, що утворюються на таких територіях, є характерними для великих площ суходолу в різних районах Земної кулі. Їхніми найважливішими функціями в біосфері є зв’язування вуглекислого газу, утворення біотопів, придатних для життя багатьох видів тварин, рослин та грибів, регулювання гідрологічного режиму, розвиток та підтримка ґрунтів.
Ліси відрізняються від лісистих місцевостей за ознакою змикання покриву: в лісі гілки та листя крон окремих дерев перекривається, хоча, при цьому, і можуть існувати ділянки відкритої місцевості — галявини. Лісиста ж місцевість характеризується практично повсюдною наявністю відкритого ґрунту, з деревами, віддаленими одне від одного на відстань більшу, ніж радіуси їхніх крон.
Ліси можна знайти в будь-якому регіоні, де природні умови придатні для сталого росту дерев, на височинах від рівню моря (а подекуди і нижче), до лінії альпійських лук, за винятком місцевостей, де природна частота вогнепалів надто велика, або середовище зазнає пресу з боку природних або антропогенних факторів (виїдання дикими або свійськими тваринами лісового підросту, вирубка людиною). Загалом, лісам з домінуванням покритонасінних (широколистяним) притаманне помітно більше біорізноманіття, аніж лісам з домінуванням голонасінних (хвойним).
Втім, з цього правила існують і винятки: так, осиково-березові лісові масиви у північних широтах мають нижчі показники біорізноманіття, ніж тамтешні хвойні ліси. Деякі ліси вміщують багато окремих видів дерев на незначній площі (наприклад, тропічні дощові ліси та листопадні ліси помірного поясу), а деякі — всього кілька видів, що покривають значні території (гірські хвойні ліси, тайга). Будь-який ліс є біотопом, де мешкає багато видів тварин та рослин, і біомаса на одиницю площі є великою порівняно до інших рослинно-утворених співтовариств. Велика частина біомаси, при цьому, знаходиться під землею в кореневих системах та у вигляді частково перегнилого рослинного детриту. Деревина лісів містить лігнін, котрий є речовиною, що розкладається відносно повільно у порівнянні до інших органічних матеріалів — таких як целюлоза та крохмаль. Цим зумовлений відносно повільний (у порівнянні з іншими рослинними співтовариствами) кругообіг органічних речовин в лісі.
Про гриби
Гриб (грибок) — це організм, що належить до царства Fungi.
Найчастіше Грибом називають плодове тіло окремих грибів, що має ніжку і спороносну шапку з радіальними пластинами чи трубками. Існує багато їстівних грибів, що належать до роду Agarius.
Гриби становлять окреме царство грибів, а не належать до царства рослин, оскільки клітинна стінка грибів складається із хітину, як у комах, а не з целюлози, як у рослин. Наявність в обміні речовин сечовини і тваринного крохмалю – глікогену – наближує гриби до тварин. Крім того, у грибів немає листя, коріння, хлорофілу, і вони розмножуються спорами. Наприклад, плодове тіло трутовика утворює до 25-30 мільярдів спор, а печериця – близько 40 млр. спор в годину. Представниками цього царства є: пліснява, дріжджі, іржа (хвороба рослин), їстівні гриби, тощо.
Ще в XVI ст. гриби називали “чудом природи”. Навіть зараз немає єдиної думки на рахунок того, скільки видів грибів існує на земній кулі: за твердженням “Кишенькової енциклопедії грибника” від 100 до 200 тис. Гриби всюдисущі: їх знаходять в полярному льоді і тропіках, в лісах і пустелях, на гірських вершинах і в печерах, в морях і ріках. Вони населяють ґрунт, живуть на рослинах і тваринах, залишках харчових продуктів, промислових виробах, інших грибах. Розкладаючи органічні речовини, гриби беруть участь в ґрунтоутворенні. З кореневою системою певних деревних порід вони утворюють мікоризу, постачаючи дерева вологою та азотистими речовинами. На камінні і голих скелях зустрічається лишайник – симбіоз гриба і водорості.
Гриби в міфології
В божественне походження грибів і їх зв’язок з небом вірили греки, римляни, китайці, індуси, предки жителів Океанії і африканські народи. У північноамериканських індіанців до цього часу побутує повір’я, що гриби прийшли до нас із зір. Мешканці багатьох континентів вірили в те, що гриби народжуються від грому. Давньогрецька назва одного з земляних грибів буквально означає “удар блискавки”, в китайській мові є назва, що перекладається як “гриб громового рокоту”. В Монголії до цього часу гриби називають “небесними плодами”, а в Мексиці нащадки ацтеків – “божим тілом”.
Зображення грибів, що поїдалися при ритуальних обрядах, знайдені на стінах храмів народів майя та у вигляді ритуальних статуеток, що відносяться до першого тисячоліття нашої ери.
Фантастичні зображення людиноподібних мухоморів були знайдені археологами серед наскальних зображень Чукотки.
Властивості деяких грибів впливати на людську психіку, мабуть, давали підстави для впевненості в тому, що хто з’їв “чарівних грибів”, знає більше, ніж його одноплемінники і дійсно, може спілкуватися з надприродними силами.
Груздь
Основне правило, яке повинен усвідомити кожен збирач їстівних грибів, таке: перед збиранням насамперед необхідно ознайомитись із складом отруйних грибів.
Збирати гриби треба дуже уважно, перевіряючи у підозрілих та мало знайомих видів колір шапки, пластинок, м’якуша, наявність кільця на ніжці та піхви біля її основи.
Гриби треба використовувати в найкоротший строк після збирання, їх не можна довго зберігати сирими при кімнатній температурі.
Серед їстівних грибів які найчастіше збирають в лісах
Лисичка справжня
Білий гриб
Боровик королівський
Боровик жовтий
Березовик
Рядовка
Вішанка
Печериця звичайна
Печериця польова
Опеньок осінній справжній
Зонтик
Сприятлива погода – дощі та відносне тепло, що встановилось в жовтні, – роблять свою справу. В ліси на тихе полювання кожних вихідних (будні не виключення) потягнулися тисячі мешканців області.
Добре, якщо за лісними дарами ви вирушаєте з досвідченим грибником – тоді за своє здоров’я можна не хвилюватися, але як бути тим, хто в цій справі ще новачок або почувається не зовсім впевнено в грибній науці. Адже кожного року від отруєння грибами гинуть люди. Щоб цього не відбувалося треба нагадати про правила грибної безпеки.
ДЕ ШУКАТИ. Гриби полюбляють рости на «постійних» місцях, до того ж кожний вид обживає свій ареал. Якщо погода стоїть суха та спекотна, то гриби ховаються в затінок – під гілки дерев, ближче до стовбурів. Якщо пройшли дощі, то гриби «вибігають» на галявини, подалі від кущів та дерев. Білі краще шукати у сосновому борі, красноголовці під осинами, бабки під березами, опеньки на пеньках, а маслюки варто шукати у молодих сосняках.
ЯК ЗБИРАТИ. По-перше треба знати, що збирати. Для цього найкраще передивитися ілюстровану книгу, вивчити як виглядає декілька видів їстівних грибів і не брати інших. Набачивши гідний екземпляр, уважно обстежте все навколо: поруч повинні бути його браття – гриби частіше ростуть групами. Беріть гриба так, щоб не пошкодити корінь грибниці, аби наступного року гриби знову вродили.
Складати гриби краще в плетений кошик. По-перше, він дихає (без повітря гриби «задихаються» та псуються), а по-друге, тримає тверду форму, завдяки чому лісні дари не зминаються. З цієї ж причини для збору грибів не підходять пакети, сітки та відра.
Зручно складати шляпками донизу, перед тим обрізавши ножем бруд з ніжки, що була в землі.
ЯК ГОТУВАТИ. Перед тим, як готувати, уважно обстежте весь кошик. Якщо серед їстівних грибів знайдете бліду поганку, викиньте весь врожай – отруйний гриб може залишити свої токсини на оточуючих їстівних грибах. Якщо в якомусь грибі виникає сумнів – покажіть його досвідченому грибнику. Майте на увазі, термін зберігання грибів в звичайних умовах не більше 12 годин від початку збору. Якщо зберігати довше (на повітрі), гриби починають псуватися і в них з’являються токсини. Тому навіть самі їстівні гриби можуть стати отруйними. І хоча зберігання свіжих грибів у холодильнику дозволяє збільшити строк до двох діб, краще всього їх готувати відразу.
Для цього гриби треба почистити від сміття, добре перемити та замочити в воді з невеликою кількістю солі – якщо в них є хробаки, жуки, вони виповзуть. Потім чисті гриби поріжте та зваріть у підсоленій воді. Першу воду слід злити через 10-15 хвилин варки, після чого готуємо з грибів страви за смаком та бажанням – смажимо, тушимо, марнуємо, солимо. Після охолодження відварені гриби можна заморозити для тривалого зберігання. Свіжі гриби (особливо білі) варто засушити у теплому та сухому місці, аби зимою ласувати запашною юшкою.
НЕ ВСІМ КОРИСНІ. В грибах містяться ароматичні та екстрактивні речовини, які підвищують апетит, а специфічні білки роблять грибні страви «важкими», із-за чого вони не рекомендуються тим, хто хворіє на виразку шлунку, гастритом, захворюваннями печінки.
Також не рекомендується давати ці страви дітям до 12 років, адже в них ще немає ферментів, що допомагають перетравлювати важку їжу.
ЩО Є В ГРИБАХ. 90% – вода, 5% – вуглеводи, 4% – білки, 1% – жири. Вітаміни А, В, D, РР. Мікроелементи: цинк, йод, фосфор та марганець.
ГРИБИ, ЩО ЛІКУЮТЬ. Зараз популярний метод лікування грибами – фунготерапія. В більшості випадків йдеться про східні гриби: шіітаке, рейші, мейтаке та кордіцепс. Але на Волині споконвіку вміли лікуватися грибами. До середини осені можна збирати веселку (панну), яка є сильнодіючим грибом серед лікувальних, що ростуть у наших краях. Зовні він мало схожий на звичні їстівні гриби, тому, щоб не сплутати панну з іншим грибом, полювати на неї краще з досвідченим грибником.
ГРИБИ, ЩО КАЛІЧАТЬ. Отруїтися можна будь-якими грибами – їстівними при порушеннях умов зберігання та умовно їстівними при неправильному приготуванні. Отруєння різними грибами відрізняється тривалістю прихованого періоду. Через 15-20 хвилин (іноді до 2 годин) дасться в ознаки вживання мухоморів. Бліда поганка – через 6-8 годин, а іноді й пізніше. До речі це єдиний смертельно отруйний гриб, який вбиває людину в 90% випадків. При отруєні іншими грибами своєчасне звернення за медичною допомогою гарантує життєву безпеку.
Симптомами отруєння є: блювота, пронос, спрага, головний біль, галюцинації. За малої підозри на отруєння слід терміново викликати швидку. Інтоксикація грибами сама не проходить. Ні в якому разі не вживайте спиртні напої, адже спирт сприяє всмоктуванню в організм грибної отрути.
МИСЛИВЦІ ЗА МІФАМИ. Серед волинян існує багато міфів про те, як вирізнити серед їстівних грибів отруйні. Слід їх (як в однойменній програмі) спростувати.
Міф №1. Срібна ложка або монета темніють у грибному відварі, якщо у каструлі присутні отруйні гриби.
Срібло темніє від хімічного впливу на нього амінокислот, в яких є сірка. А вона містиця як в їстівних, так і в отруйних грибах.
Міф №2. Якщо цибуля або часник, котрі варяться разом із грибами синіють або буріють, серед грибівсховалися «отруйники».
Такі зміни кольору можуть викликати будь-які гриби, в яких є фермент тірозіназу.
Міф №3. Від отруйних грибів скисає молоко.
Молоко (якщо це дійсно молоко) скисає від присутності в грибі пепсіна та органічних кислот, які є в різних грибах.
Міф №4. Комахи не їдять отруйних грибів.
Їдять і з великим задоволенням.
Міф №5. Отруйні гриби пахнуть неприємно, їстівні мають приємний аромат.
Не завжди. Бліда поганка пахне так само, як печериця.
Декілька цікавих фото
Фото Маленкова Ростислава