Нещодавно представники команди «Україна Інкогніта» разом із нашими друзями та партнерами з Відділу культури національностей, релігій та туризму Городоцької міськради (Хмельницька обл.) відвідали дуже цікаве давнє городище.
- В’їзд до центральної частини городища
Це городище у різних джерелах називається Остапківецьким, Кузьминським або ж городище «Камлай» — за назвою урочища, біля якого воно розкинулося. Як пояснив начальник Відділу культури Олег Федоров, плутанина пов’язана з тим, що воно розташоване посеред лісу між селами Кузьмин та Остапківці. Відповідно, від якого села до нього діставалися дослідники, так вони його й називали.
- Дорога до городища обсаджена трьохсотлітніми липами.
Вперше пам’ятку описав Юхим Сіцінський у праці «Археологическая карта Подольской губерніи» (1901):
«На правомъ берегу р. Смотрича, въ мѣстности, называемой Камлай, въ лѣсу находится городище, называемое народомъ Замчысько. Помещается оно на холме, имѣетъ овальную форму, окружено громаднымъ валомъ и занимаетъ около десятины пространства. По склонамъ холма съ двухъ противоположныхъ сторонъ городища находятся два очень глубокіе рва, идущіе параллельно валу: одинъ глубиною почти въ десять саженъ, а другой, находящійся у самаго подножія холма, глубже перваго. По бокамъ горы видна дорога, которая вела на верхъ. Городище покрыто густымъ лѣсомъ. Народъ говоритъ, что здѣсь жилъ какой-то народъ, который за грѣхи провалился въ землю со всеми постройками. Здѣсь, говорятъ, на Пасху слышенъ подземный звонъ колоколовъ. По народному сказанію, въ этомъ городище скрыто много бочекъ золота и оружія».
Остапківське/Кузьминське городище XIII століття розкинулося на вершині чималої гори, що височіє над Смотричем. Ці гори — відгалуження Товтрського кряжу, основний хребет якого пролягає приблизно за півтора десятка кілометрів на захід. Для оборони це місце надзвичайно вдале: високий пагорб із крутими схилами, захищений зі сходу річкою з заболоченою долиною (нижній ряд валів городища підходить до Смотрича майже впритул — це добре видно на фото).
Городище оперезане двома рядами валів і має овальну форму. Периметр центральної частини — 295 м гребенем валу. Більша вісь овалу — 108 м, менша — 80 м. Висота валу (з ровом) — близько 15 м.
Друга лінія валів лежить за 50–80 м від центрального периметру. Вали тут значно менші — до 4 м. У деяких місцях простежується ще й третя лінія валів.
Укріплення з’явилося невипадково. Повз нього проходив стародавній «Соляний шлях», що зв’язував солеварні на теренах сучасної Коломиї з Київщиною. Він же поєднував Галичину і Поділля з іншими містами Русі.
Найвірогідніше, це була феодальна садиба (замок), а не звичайне укріплене селище. Більш певно говорити наразі неможливо, бо розкопок та детального дослідження історики не проводили, лише обмір та візуальне обстеження. Залога цього замку, з одного боку, охороняла від розбійників велику ділянку важливого шляху, з іншого — могла брати мито за проїзд. Крім того, мандрівники могли зупинятися на ночівлю під захистом його укріплень, що також коштувало грошей.
Укріплення було знищене у XIII ст. Хто саме постарався — навіть археологи не скажуть. Донедавна всі вали городища були буквально встелені вістрями стріл. За ними можна було б визначити нападників. Але чорнокопи все ретельно вичистили, і ця сторінка історії Поділля повністю знищена «пошуківцями». За спогадами «піонерів копу» на початку «нульових» за один вихід вони там «піднімали» по кілька десятків «наків» (так на чорнокопському жаргоні називають вістря стріл). Останніми роками там вже й не копають, бо весь метал вибрано.
Ймовірно, знищення городища — справа рук військ Данила Галицького, коли той ішов війною на Болохівську землю. Можливо, постаралися ординці, коли воювали проти згаданого князя.
«Турецькі хани»
Як і будь-яке давнє городище-замчище, Кузьминсько-Остапківецьке оповите міфами та легендами. Більшість із них — стандартні, тобто такі, що мають аналоги чи не по всій Україні: про церкву, яка пішла під землю, а на Великдень, якщо прикласти вухо до землі, можна почути її дзвони; про проклятий скарб, який не можна брати, бо він принесе лише зло тощо.
- Вигляд на долину Смотрича з гребеню верхнього валу. Насправді спуск дуже крутий і високий. Нижче видно ще три ряди валів
Але є й оригінальні. Вони згадані на сторінці Вікіпедії, присвяченій Остапківцям:
«Про походження [назви] села існує також й легенда. Коли турки на території села збудували собі замок, то щороку почали набирати в гареми та служниці сотні дівчат. Після кількох років нещадного панування у селі вже майже не лунали дзвінкі дівочі голоси. І от одного разу хан забрав останніх молодих дівчат до себе в гарем, серед яких була й кохана молодого хлопця, якого звали Остап. Не втерпівши цього, він зібрав ватагу молодих хлопців і вибив турків з замку. На його честь й було названо село».
Додамо подробиць. Коваль Остап, перш ніж воювати з турками, перекував на зброю серпи та коси. Очільниками загарбників були два хани. Одного звали хан Лай, іншого — хан Дюк. Звідси, мовляв, і назви урочищ біля замчища — Камлай і Хандюкщина (Кандюкщина).
Попередня версія статті у Вікі була ще цікавішою:
«За даними історичних джерел і переказів населення відомо, що турецькі завойовники під керівництвом ханів Лая і Дюка, знищивши населений пункт [Остапківці], побудували свої укріплення — Замок, який був оточений великим земляним валом і мав підземні виходи до річки.
Село було захоплено двома турецькими братами, яких звали Кам і Лай. І збудували вони на схилах обабіч річки замки. Прокинувшись вранці, вони одразу перегукувались. Лай кричав Кам, а Кам — Лай. І відлуння, яке бігло уздовж урочища, кричало Камлай. З цього й пішла назва урочища».
Насправді походження топонімів абсолютно банальне й ретельно задокументоване в історичних джерелах. Зокрема, в інвентарному опису маєтку в селі Остапківці від 1811 року читаємо:
«В имении есть две водяные мукомельницы, одна из коих находится в аренде крестьянина Павла Камлая».
От тобі й «хан Лай»!
- Смотрич біля Городиша. Десь тут був млин Павла Камлая, якого згодом зробили ханом-Лаєм…
З «Ханом-Дюком» та ж історія. Насправді топонім від початку звучав як Кандюкщина, тобто землі Кандида (існувало таке нині забуте церковнослов’янське ім’я). Останній теж був орендарем млина.
Містичні ілюмінати
Ще одна історична сторінка городища пов’язана зі знаменитою таємною спільнотою ілюмінатів. Як вважають деякі шанувальники конспірології, ці «хлопці» були крутіші навіть за масонів. Втім, наголосимо: викладене нижче не є доконаним фактом, це лише авторська гіпотеза.
У другій половині XVIII ст. дідичем Остапківців, містечка Кузьмин та ще низки довколишніх сіл і містечок був знаменитий містик граф Тадей Грабянка, якого довгий час навіть вважали однією з «аватар» не менш знаменитого графа Каліостро (хоча це різні люди).
- Гермес-Трисмегітіс вважається основоположником ідеології усіх таємних містичних спільнот. Ранньоренесансна грав’юра
Товариство ілюмінатів було створено взимку 1778–1779 рр. у Берліні. Тоді ж подільський шляхтич за велінням «Неба», отриманим через La Sainte Parole («Святе Слово»), став його очільником.
Одразу після посвячення у Берліні, 9 травня 1779 року, Тадей виїхав на Поділля, аби посвятити в адепти нового герметичного товариства своїх рідних і друзів. Повернувшись до Остапківців, граф «посвятив» дружину, сестру, швагра та тещу, а за кілька місяців — давнього друга, генерал-лейтенанта польського війська графа Міхала Олександра Ронікерата та його дружину.
- Граф Тадей Грабянка
Де конкретно відбувався ритуал — невідомо. Але є одна гіпотеза. Обряд мав відбуватися на вершині гори чи пагорба, що символізував гору Синай. А таких біля Остапківців вистачає.
Знаючи пристрасть Грабянки до символізму, можна припустити: поруч із Остапківцями на горі, що височіє над Смотричем, є величезне давньоруське городище, оточене трьома (сакральне число) лініями кільцевих валів. Тобто одразу три велетенські «Кола влади», овіяні часом та легендами. Найкраще місце для містичного ритуалу.
- Тут навіть сам краєвид надихає на містику…
Зауважимо, що при посвяті майбутній адепт мав викласти з каміння чимале коло (Коло Влади), а посеред нього скласти з дерну Вівтар Влади, на якому спалювалися пахощі. Це називалося faire un Jéhovah («зробити Ієгову» — фр.) і символізувало зустріч Мойсея з Богом.
Причому власне коло з каміння викладав кожен посвячуваний. Можливо, коли на городищі проведуть справжні археологічні дослідження, археологи знайдуть і «ілюмінатські» Кола Влади…
Текст та фото – Дмитро Полюхович
