Окупація росією Сходу України. 1926 рік. Стародубщина. Українське бароко

Окупація росією Сходу України. 1926 рік. Стародубщина. Українське бароко.
—-
Чи думали ви наскільки великою колись була Україна? Отам на останньому фото карта – догортайте – вона дійсно була велика. Коли була? Наприклад, у часи УНР. Багато потім від неї відчикрижили сусіди, навіть скромняги-білоруси доклались – Берестейщина точно не їхня. Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова – всі потрохи отримали, але найбільше відгадайте хто. Правильно – Дикі землі за стіною – росія. Кубань, Східна Слобожанщина і Стародубщина. Почнемо із останньої.

Стародубщина. Судячи із храмів на фото у вас є сумніви, що то українська етнічна земля? Споконвіку це була частина Сіверщини та Чернігівського князівства. В часи козацтва тут розміщувався найбільший за площею козацький полк, яким керував відомий полковник, Михайло Миклашевський, один із розбудовників Видубицького монастиря в Києві (там же і похований). Звідси родом Косачі (батько Лесі Українки) та Миклухи (рід Миклухо-Маклая). Тут писалася видатна пам’ятка української літератури та історії – Літопис Самовидця. Тут будували козаки свої барокові творіння і тут ще й нині, по селах можна почути український акцент.

Згідно з умовами Берестейського договору Стародубщина чітко фіксувалася у межах Української народної республіки, і росія погодилася із цим, поставивши свій підпис. Але брехні цієї країни немає меж – вона бреше усім (і собі в тч) завжди. У 1926 році Стародубщину включили доскладу Брянської губернії РСФСР, лише Семенівський район якимось дивом потрапив у межі України. Загальна площа районів Стародубщини, включених сталіним до росії – близько 15 тисяч кв. кілометрів – це більше ніж Закарпатська та Чернівецька області. В межах Стародубщини збереглося немало пам’яток української архітектури. Неймовірних пам’яток.

Текст Романа Маленкова

Свенський монастир. Брянська область, Супоневе. Храми зведені у стилі українського (слобідського) бароко. Найбільший храм був зруйнований у 1930-ті роки. Головна церква присвячена Антонію і Феодосію Печерським. У 1681-1786 рр. був приписаний до Києво-Печерської лаври. Джерело: Вікіпедія

Церква Миколи Чудотворця. Козацьке бароко. Брянська область. Новий Ропськ. Джерело: Вікіпедія

Церква Різдва Богородиці. Козацьке бароко. Брянська область. Старий Ропськ. Храм збудували у 1730 році. Джерело: Вікіпедія

Троїцький собор у Трубчевську. Перший мурований храм на Північній Сіверщині. Почав будуватися наприкінці ХІІ ст., за трубчевського удільного князя «Буй-Тура» Всеволода, брата новгород-сіверського князя Ігоря, героя «Слова о полку Ігоревім». За зразок цього цегляного храму була узята церква Параскеви-П’ятниці у Чернігові. Собор у Трубчевську руйнується після монголо-татарської навали, на його підмурках у ХVІ ст. зводиться новий Троїцький собор. В часи перебування Трубчевська у складі Речі Посполитої (1616-1644 рр.) храм перебудовано на католицький костьол. В козацькі часи набув рис укрїнського бароко. Джерело: Вікіпедія

Богоявленська церква у Стародубі. Брянська область. Українське барроко, 1789 р. Джерело: Вікіпедія

Полковий собор Різдва Христового у Стародубі. 1670-ті роки. Українське бароко. Джерело: Вікіпедія

Миколаївський собор у Стародубі. Брянська область. Класицизм із елементами українського бароко, 1803 р. Джерело: Вікіпедія

Джерело: Maps of Ukraine