Греко-католицький храм святого Василія Великого та монастир отців василіан на Вознесенському узвозі, 7 (колишня вулиця Смирнова-Ласточкіна) у Києві — це яскравий і надзвичайно цікавий зразок сучасної сакральної архітектури.
Автором проєкту храму та монастирського комплексу є відома українська архітекторка, професорка та політик Лариса Скорик.
Свого часу, ще на етапі будівництва, проєкт викликав чимало дискусій та суперечок як у професійному архітектурному середовищі, так і в церковному. Передовсім через те, що проєкт аж ніяк не вписувався у традиційне уявлення про храм. Втім, споруда не лише гармонійно вписалася у складний рельєф узвозу, але й у його забудову.
Земельну ділянку на схилі між Вознесенським узвозом та Петрівським яром для греко-католицької громади виділили ще 1990 року, одразу після легалізації УГКЦ. Влітку 1993 року владика Софрон Дмитерко урочисто посвятив хрест на місці майбутнього будівництва, але на тому спочатку все і зупинилося. Активні будівельні роботи почалися лише у серпні 1998 року.
Ключові етапи історії та розвитку:
- • 16 травня 1999 року: єпископ Василій Медвіт заклав у наріжний камінь капсулу з грамотою про заснування храму і монастиря.
• 14 січня 2000 року: відслужено першу Святу Літургію.
• 22 червня 2001 року: урочисте відкриття діяльності монастиря. Святу Літургію відслужив Верховний Архієпископ УГКЦ Любомир Гузар з єпископатом.
• Червень 2001 року: під час історичного візиту в Україну цей храм та василіанський монастир відвідав Папа Римський Іван Павло ІІ.
• 19 травня 2002 року: відбулося освячення храму і престолу, в який заклали мощі блаженного священномученика Йосафата Коциловського, яке здійснили владики Василій Медвіт та Софрон Мудрий. Першим ігуменом і будівничим храму був ієромонах Теодозій Янків (2000–2005 роки).
• Травень 2003 року: у храмі перебувала копія Туринської плащаниці, якій вклонилося кілька сотень тисяч людей.
• 18 листопада 2025 року: у храмі урочисто встановили для молитовного вшанування мощі святої Фаустини Ковальської, апостолки Божого милосердя (реліквії передали за сприяння Римо-католицької церкви в Україні та Лицарів Колумба).
Архітектура та інтер’єр
Комплекс розташований на крутому схилі, завдяки чому з його подвір’я відкривається мальовнича панорама на Щекавицю та найдавнішу частину Києва. З боку яру споруда має кілька поверхів. Архітектура вирішена у сучасному модерному стилі, проте вона глибоко спирається на християнські традиції.
Дехто з критиків порівнює її силует із зикуратом або авангардними формами, тоді як інші цінують за сміливість та відсутність зайвого провінційного пафосу. Фасад прикрашений стриманими мозаїчними образами та увінчаний трьома витонченими золотистими шатрами з хрестами.
Головна внутрішня особливість храму — надзвичайна світлість. Завдяки численним вікнам, розташованим у верхній частині та на даху, церква залита природним світлом, яке відбивається від білих стін. Через це інтер’єр справляє враження легкості й повітряності.
Унікальний іконостас для храму виконав відомий український художник-іконописець Роман Василик. Також увагу привертають оригінальні світильники-панікадила хрестоподібної форми.
Святині
Від самого заснування монастиря у храмі знаходяться мощі блаженного владики Йосафата Коциловського, єпископа Перемиського. Пізніше, з нагоди святкування 10-річчя заснування святині, владика Іриней — єпископ-канонік Римської Папської Базиліки Santa Maria Maggiore — привіз із Риму мощі святителя Василія, покровителя монастиря.
Фото: Роман Маленков
