Село Козівці, що на Теребовлянщині, знаходиться неподалік знаного своїм неоготичним костелом с. Сороцьке (“Україна Інкогніта” не раз про нього розповідала). Місцевий цвинтар знаходиться при самій дорозі (49°24’06.2″N 25°47’16.1″E). Сюди планувалося зазирнути максимум хвилин на 10-15, але екскурсія затягнулася більш ніж на годину. Некрополь виявився дуже цікавим, а один надгробок є взагалі унікальним і загадковим.
На теренах колишньої Російської імперії (Хмельницька, Вінницька, Житомирська обл. тощо) на давніх некрополях спостерігається чіткий поділ на польську (римо-католицьку) та «руську» (православну) частини. Часто-густо «польські» та «українські» цвинтарі навіть знаходяться на різних кутках містечок.
На Галичині такий чіткий поділ – рідкість. Зазвичай кладовища змішані і надгробки з польськими епітафіями та українськими або церковнослов’янськими стоять поруч і без будь-якої системи. Старий (від середини ХІХ ст. та до початку ХХ ст.) цвинтар в Козівці була саме таким – змішаним. Більша його частина – заросла густими чагарниками (навіть косулю бачили, але сфотографувати не вийшло), тож доводилося продиратися. Видно, що територію періодично чистять, але аби вона перетворилася на непрохідні «джунглі» достатньо 3-4 роки.
- Такі хрести традиційно називають “козацькими”, але ці до козаків не мають жодного відношення
Цвинтар вразив головне фігурами. Пам’ятники зі скульптурами на некрополях Галичини річ традиційна, але місцеві фігури у своїй більшості вирізнялися оригінальністю. Вони, як більш тяжіють до стилю народного наївного мистецтва. Крім того їх здебільшого вирізьбили не з вапняку, а із теребовлянського пісковику. Останній більш тривкий до зовнішніх впливів. Відповідно багато скульптур виглядали як нові, хоча й мали поважний вік у століття-півтора.
- Враховуючи відсутність хоч яких написів це, вірогідно, не надгробок а сакральна римо-католицька фігура для молитви
А це вже надгробки та їх деталі.
До речі на некрополі поталанило знайти ще одну Святу Теклю і теж у дуже наївному стилі. Перша – за кілька кілометрів на виїзді з села Сороцьке.
- Св. Текля і леви з Сороцького
Вірогідно майстер виходив з логіки, що якщо лев то тварина схожа на кота, то й розмірами він має бути таким самим. Тож композицію тут було би більш вірно назвати Св. Текля та котик.
- Св. Текля і лев
- “Котик”
Загадкова могила
Найцікавішим і найунікальнішим похованням виявилася могила прикрашена фігурою апостола Матвія з книгою та сокирою у руках (фото вище). Постамент надгробку оздоблює дуже красивий барельєф з архангелом Михаїлом, який вогняним мечем вражає Сатану. Власне, він і привернув від початку увагу автора, який небайдужий до цього сюжету і вже зібрав чималу колекцію світлин із зображенням згаданої парочки. Але найголовніше ховалося в епітафії виконаній одразу польською та українською мовами.
На старих некрополях Галичини дубльовані польською українські епітафії річ не унікальна, хоча й не дуже поширена. Але тут було інше! Перша (полономовна) частина епітафії сповіщає, що тут спочиває Maciei Dubyk, який прожив 88 років та помер у 1907 р.
Прізвище Дубик, зауважимо, є досить поширеним на Тернопільщині і його носять як поляки так і українці.
Друга частина епітафії українською: Міхал Пяитрик. Жил літ 4. Помер 1907.
Звідси стають зрозумілими зображення апостола Матвія та архангела Михаїла на надгробку. Але саме поховання викликає безліч запитань. Головне чому в одній могилі поховано 88-річного польського дідуся та 4-річного українського хлопчика? Загадку на їх смерть могли би пролити метричні книги. На жаль в досить масштабному оцифрованому архіві метричних книг записи, що стосуються села Козівці цього періоду відсутні.
Можна зробити лише одне обережне припущення. У цей час на теренах Тернопільщини лютувала епідемія висипного тифу і хлопчик та дідусь стали жертвами пошесті. Також не виключається й холера – у ці Європу накрила хвиля VI пандемії цієї хвороби. Втім якоїсь інформації про спалах цієї хвороби на Теребовлянщині в 1907 р. автор не знайшов.
Наразі подвійне інтернаціональне поховання є не аби якою загадкою.
На цьому ж цвинтарі є ще одне подвійне поховання вірогідно пов’язане із тією ж пошестю. Там поховані Володимир та Ольга Задорожні, які померли 1906 р. Надгробок прикрашено дуже цікавити фігурам (теж у наївному стилі) святих рівноапостольних князів Володимира та Ольги.
Крім надгробків на цвинтарі в Козівці маємо ще й кілька сакральних фігур, що, вірогідно виконували роль капличок. Зокрема при самому вході на цвинтар бачимо кам’яне розп’яття з фігурами Пречистої Діви Марії та апостола-євангеліста Івана обабіч (про неї на самому початку). Жодного натяку на якусь епітафію на постаменті немає, тому це навряд чи надгробок. Тип Розп’яття та латинські літери «INRI» на ньому прямо вказують, що це суто римо-католицька (польська) пам’ятка. Композиція, зазначимо дуже красива та фактурна та виконана в стилі народного примітивізму/наїву.
Трохи далі маємо подібний пам’ятник встановлений вже українцями. На жаль від нього вцілів лише постамент з барельєфом Св. Миколая та написом «Сей памятник поставлен на честь та хвалу Божу з жертви Николая Петрика». Чи не родича вище згаданого Міхала Пяитрика з подвійного поховання? Бо якоїсь усталеної граматики на той час ще не було і це можуть бути просто різні написання одного й того прізвища.
Яке зображення на ньому стояло, на жаль, – невідомо.
Пам’ятник на могилі Аполонії Петрик встановлений сином Василем з Канади.
Нашого цвіту по усьому світу…
Текст та фото – Дмитро Полюхович
