11 липня за новим церковним календарем вшановують рівноапостольну княгиню Ольгу. На честь цього «Україна Інкогніта» вирішила розповісти про одну дуже цікаву і непросту пам’ятку, пов’язану із вшануванням цієї святої.
Основа цієї розвідки була написана ще на початку нульових. Задовго до окупації Криму. Публікуємо не лише аби розповісти про унікальну пам’ятку, але й аби нагадати: Крим – це Україна.
На верхівці розташованого між Гурзуфом і Аю-Дагом пагорбу Суук-Су є унікальна, схожа на давню скельну церкву споруда — склеп Володимира Березіна. Навіть для перенасиченого пам’ятками Криму цей об’єкт унікальний – каплицю-мавзолей, зведено за проектом архітектора Миколи Краснова. Того самого що побудував знаменитий Лівадійский палац. Попри те у більшості путівників про цей гробівець ані пари з вуст.
Капличка дивом пережила атеїстичну вакханалію часів комуністичної диктатури. Ба, усередині уціліла величезна мозаїчна ікона з фігурами рівноапостольних київських князів св. Володимира та Ольги.
Трішки історії
Наприкінці XIX століття розташований на схід від Гурзуфу маєток Суук-Су (з кримсько-татарської – «холодна вода») купив уродженець Полтавщини дійсний державний радник, талановитий інженер Володимир Березін (справжнє ім’я Березовський). Свого часу він розробив унікальну методику будівництва залізничних мостів, яка отримала назву «Березінської». У чому вона полягала опустимо, але її досі використовують в усьому світі. Його дітища служать людям і сьогодні як, наприклад, Старий міст у місті Дніпро.
Величезні статки, зароблені на будівництві залізничних мостів у тому числі й у Сибіру, дозволили йому побудувати курорт, створений з великим смаком і за рівнем комфорту, що відповідає кращим європейським стандартам. Перших відвідувачів він прийняв в 1903 році. На жаль, сам Володимир Ілліч до цього дня не дожив: в 1900 році він помер від раку. Справу чоловіка продовжила дружина — Ольга Соловйова, яка на той час стала однією із перших «бізнес-леді» Європи. Незабаром курорт Суук-Су стає дуже популярним як серед аристократів, так і митців.
- Курорт Суук-Су. Початок ХХ ст.
На пагорбі, що височіє в самому центрі маєтку, на згадку про померлого чоловіка Ольга Соловйова побудувала каплицю-склеп. Планувалося, що це буде родовий гробівець Березіних-Соловйових.
Проектів споруди, зауважимо, було кілька. За першим, то мала бути чимала церква. Але на той час в Європі почалася чергова хвиля кризи, вільних грошей у пані Соловйової стало не так вже й багато і проект кілька разів спрощували.
Дивом врятована
Так склалося, що Володимир Березін виявився єдиною похованою там людиною. В роки Громадянської війни Ольга Михайлівна емігрувала до Франції. Пізніше мародери розкрили та розграбували склеп
У 1922 році елітарний курорт уподобав собі уряд СРСР. На його базі створюється будинок відпочинку для високопоставлених слуг народу та старих революціонерів. На каплицю довго не звертали жодної уваги. Про шедевр Краснова згадали тільки в тридцятих роках, коли для якихось господарських потреб знадобився мармур, яким склеп був обшитий зсередини. Робітникам, які знімали мармурове облицювання, заодно дали вказівку збити мозаїчну ікону з образами св. княгині Ольги та св. князя Володимира (небесними покровителями Ольги Соловйової та Володимира Березіна). Мовляв, то неподобство, що на території урядової дачі таке попівське мракобісся спостерігається.
Ось тут і відбулося перше диво.
«Робітники тоді відбили лише правий нижній кут», — розповів колись автору місцевий краєзнавець, хранитель музею історії «Артеку» Володимир Свистов. – Дивно, але удар молота розтрощив лише фрагмент, на якому нічого, крім тла, не було».
Самі ж фігури святих анітрохи не постраждали, хоча від відбитого шматка зображення св. Ольги відокремлює буквально кілька міліметрів! Що змусило робітників зупинитись, невідомо. Але це «щось» виявилося сильнішим за страх потрапити в «попівські посібники» з усіма наслідками, що випливають для тридцятих років. Так ікона вціліла вперше.
Другий дивовижний порятунок стався після того, як курорт Суук-Су було передано піонерському табору «Артек». Тоді каплицю перетворили на… сміттєвий накопичувач. Справа в тому, що в плані склеп схожий на пронизливий пагорб величезний колодязь. Раніше його вінчала невелика башточка з віконцями, через які в каплицю проникало світло. Вхід до склепу закрили, вежу знесли, і вийшла яма для сміття. На вершину пагорба вела зручна дорога, і сміття, у тому числі й будівельне, в імпровізований сміттєзбірник висипали прямо з машин. Вистачило б одного каменю, що невдало впав з величезної висоти, щоб повністю знищити образи святих, але і тоді ікона вціліла…
Лише наприкінці шістдесятих усипальницю Березіна очистили від непотребу – санепідемстанція висловилася категорично проти функціонування звалища на території дитячого табору.
До початку дев’яностих капличка виглядала жалюгідно. Скрізь валялося сміття, всі стіни і колони були описані і розмальовані так, що живого місця не залишилося, – піонери поспішали увічнити своє перебування в таборі. Що тоді ікона вціліла, а не була перетворена піонерами на купу різнокольорового щебню, навіть більше чудо, ніж перші два.
Усипальниця хоч і не належить до табірного господарства, але на початку дев’яностих, коли тут господарювала вже Україна, міжнародний дитячий центр упорядкував територію, що примикає до неї, відчистив стіни від написів і провів часткову реставрацію. Тоді ж на дверний проріз навісили грати, що замикаються на замок. Наприкінці дев’яностих усипальницю навіть знову освятили. У 1997 році на святкування сторіччя курорту Суук-Су приїжджав онук Володимира Березіна, Георгій, і вже не соромно було показати йому відновлений склеп знаменитого інженера.
Десь близько 2006 р. замість недолугих зварених із арматури дверей вхід до склепу перекрили високохудожньою кованою решіткою. Такий подарунок пам’ятка отримала від кіномитців, які знімали на основі каплички епізод якогось фільму.
У якому стані сьогодні склеп і дивовижна ікона київських князів – невідомо.