Прочитавши заголовок скептично налаштований читач вірогідно пробурмотить: «Знаємо-знаємо, – кожен гід чи провінційний краєзнавець до будь-якого об’єкту на своєму болітці обов’язково використає визначення «унікальний», навіть коли це зовсім не так».
- «Чумний хрест» в Лісоводах.
Попри зрозумілий скепсис хрест про яких піде мова дійсно має повне право на цей поважний і гоноровий епітет.
Наш сайт вже неодноразово розповідав про партнерський проект ГО «Україна Інкогніта» та відділу культури, національностей релігій та туризму Городоцької міськради (Хмельницька обл.) який отримав назву «Могили предків». Проект реалізується при підтримки міського голови Городка Неоніли Андрійчук.
У рамках проекту обстежуються давні некрополі колишнього Городоцького району (українські, польські та єврейські) з метою як розкрити багатонаціональну та поіконфесійну спадшину Поділля, та і створення у перспективі туристичних маршрутів.
Коли надійшла інформація, що на одному із селянських обійсть у с. Лісоводи є давнє поховання з кам’яним хрестом ця новина звісно зацікавила учасників проекту. Адже позацвинтарні хрести-надгробки – величезна рідкість і кожна така пам’ятка заслуговує на визначення «унікальна». Автору, цих рядків зокрема, таких відомо лише 8 (із нововідкритим – 9). Це хрести на могилах жертв епідемій моровиці (чуми). 1770-1771 р.р. та 1797 р. Всі вони сконцентровані в околицях селища Сатанів тієї ж Хмельницької обл.
- «Чумний хрест» з околиць Сатанова на могилі «дєвіци Анни», яка «почіла от поветрія джумовой смерті»
Як повідомив у своєму коментарі співробітник Інститут історії України НАН України Володимир Любченко, до наукових інтересів якого входить дослідження свідчень моровиці 1770-1771 років, «чумні хрести» на сьогодні є величезною рідкістю. Крім відомих автору він зміг назвати лише одну таку пам’ятку, яка знаходиться на теренах м. Тернополя. Він також зауважив, що є свідчення про подібні хрести і у інших частинах Поділля, але всі вони були втрачені у період антирелігійної вакханалії часів СРСР. За переказами у Лісоводах таких теж було більше, але їх знищили комсомольці та партійні активісти.
Самі ж селяни ці поховання шанували. Вважається, що його пошкодження чи нищення спричиняє різні негаразди. Ба! За ними й досі доглядають. Зокрема періодично білять та чистять. Останнє досить зле впливає на збереження. М’який подільський вапняк досить легко витирається. Тому, наприклад на хрестах що у надзбручанських селах Кам’янка та Спасівка чималі епітафія знищені. Видно що тут колись був великий та розлогий текст, але прочитати – зась. Лише дати уціліли.
Добре, що в Лісоводах лише білили і, принаймні один раз, фарбували олійною фарбою. На щастя для дослідників хрест стояв трохи похилений і з лицьової сторони олійна фарба під дією опадів облізла. Але аби відмити реліквію від товстого шару вапна все одно довелося попрацювати більше години. Звісно залізна щітка могла би допомогти впоратися швидко і радикально, але з поваги до віку довелося працювати заздалегідь приготованими гострими дерев’яними скапками (вони неодноразово допомагали в експедиціях «Могил предків») та м’якою щіточкою. Складніше було із протилежним боком – там масляна фарба стояла на смерть. До того ж закінчився й прихоплений із собою запас скапок, а використовувати цвях і чи щось таке не хотілося.
- Один із найактивніших учасників проекту «Могили предків», ветеран АТО Валентин Нищий демонструє що вийшло, як хрест відчистили. На жаль як було «до» автор забувся сфотографувати.
Хрест, який стоїть на обійсті старожилки села Ніни Пробитої кардинально відрізнявся від всіх раніше бачених «чумних хрестів». По-перше всі інші були традиційного для цієї частини Поділля «хрещатого типу». Що на могилах українців, що на похованнях поляків, зауважимо. Хрест ж у Лісоводах належить до одного із різновидів т.з. «козацьких». Крім того всі попередні хрести були просто вкопані у землю за рахунок «язика». Натомість обстежений хрест підпирався ще й покладеними на землю плоскими плитами. Останні під час обстеження були очищені від ґрунту, але на жаль написів та зображень на них не виявилося.
- Ніна Пробита та її кіт
Ще до початку процесу відмивання пам’ятки пані Ніна розповіла сумну історію цієї могили. Мовляв колись на місті її садиби стояла хата, де жила жінка та троє діточок. Жінка з дітьми почувалася непогано. Вдень ще були живі-здорові, а на ранок брат дружини, який жив «за річкою» (Білою Криницею) завітав у гості і побачив всіх мертвими. Як і всіх жертв моровиці, аби не розносити чуму селом всіх їх він поховав біля хати. Також вона розповіла, що у тридцятих роках хрест хотіли скинути «активісти», але люди не дали.
Як з’ясувалося після розчистки від нашарувань вапна найцікавішими у цьому надгробку виявився декор та написи. Останні роблять цей «чумний хрест» вдвічі унікальним! Нагадаємо, що кожен зразок пам’яток цього типу надзвичайно рідкісний сам по собі заслуговує на цей гоноровий епітет.
- «Чумний хрест»
Власне ці написи роблять цей надгробок унікальним на тлі усіх інших хрестів XVIII-початку ХІХ століть!
Горішня і центральна його частини, зауважимо, досить стандартні. Це типові написи та зображення для таких надгробків у Східній традиції. На самому верху бачимо коло-Соце (символ Христа), ІХ[р] Н[іка] (Ісус Христос Переможець) та більше схожий на літеру «С» місяць (символ Богородиці).
По центру вирізьблено шестирамений хрест на Голгофі з печеркою під ним у якій лежить череп Адама). Довкола абревіатури що означають Ісус Христос Цар Слави, Місце лобне, распят бисть, губка трость, гора Голгофа, глава Адама. Досить стандартний набір.
- Згадка про храм Покрови.
Нестандартне починається на правому рамені хреста. На ньому напис: «Храм Покрова Пресвятої Богородиці Марії». Згадка храму до парафії якої належав небіжчик, вірогідно, явище дуже рідкісне. Принаймні автор, при досить багатому досвіді, таке бачив уперше.
Покровська парафія в Лісоводах діє дотепер.
Храм в селі був принаймні вже у XVI столітті – у списках 1583 вже згадується місцевий священник. Покровська церква відома від XVIII ст. Вона постала в 1704 р. Як раз перед епідемією моровиці храм згорів і у 1768-1773 рр на її місті постала нова. Теж дерев’яна. У 1869 р. її замінили на муровану. У 1933 р. храм закрили і перетворили на клуб, а священика Володимира Фурмана арештували і найвірогідніше розстріляли. У 1964 р. храм зруйнували повністю. Сучасна Покровська церква постала 1990 р, але вже на в центрі села, а на околиці.
- Напис латиною.
Дивовижний напис бачимо на правому рамені. Тут, вірогідно бачимо латинську версію якоїсь молитви чи вислову. Що вдалося розібрати так це «Sak(h?) vuia St nissawa WP S+S+» («+» – це маленькі хрестики). Що саме за цим ховається – сказати складно. Автор у цій темі відверто «плаває». Достеменно можна сказати що абревіатура «S+S+» то найвірогідніше – «Spiritus Sancti» (Святий Дух ), – на останнє яскраво вказують маленькі хрестики біля літер.
Епітафія ж сповіщає, що: «Здесь отпочивает раба Божия Марія Горбачиха со чадами своими і младенцы Васілій, Семион, Филип, сины Григорія Горбача. Року БОЖИЯ 1771 месяця новембрия 14 день».
- Власне сама епітафія
Про моровицю, як на деяких надгробках в околицях сусіднього Сатанова на цій частині надгробка ані слова, але дата 1771 р пояснює все.
Оздоблення протилежної сторони майже повністю ідентичне лицьовій. Тут теж бачимо хрест на Голгофі, правда вже без схематичного зображення Сонці і Місяця. Через нашарування синьої масляної фарби написи на бічних раменах не читабельні. Потрібно буде навідатися ще раз й завершити очистку. Можливо там буде щось і про моровицю.
- З очисткою зворотного боку виникли складнощі
Вдалося трішки розібрати текст внизу – «Поставил сей крестъ … RОКУ 1772 … раб Божий Гаврило Гарбач…»
Гаврило Горбач, вірогідно, був братом чоловіка жертви чуми. Можливо, однак і батьком. Відповідно у переказі, який розповіла господарка обійстя пані Ніна від початку, вірогідно, йшлося про брата чоловіка, а не брата дружини. Втім то не є суттєвим.
Цікаво, що у слові RОКУ вжито латинське «R», а не кириличне.
В самому низу, і теж латиницею «Lysowody»
Вживання кириличних і латиниських текстів одночасно яскраво свідчить про унійну традицію, і ще раз засвідчує, що до загарбані Поділля Російської імперією тут домінувала Греко-католицька Церква.
- Однотипні за формою хрести на цвинтарі в Лісоводах. Більший – 1810 р. Менший – 1808 р. На меншому Сонце і Місяць
В Лісоводах хрести такої форми, як на розглянутій могилі жертв моровиці, використовували принаймні ще більше сорок років по тому. Зокрема на старій частині цвинтаря цього села можна побачити два досить цікавих і красивих надгробки аналогічних обрисів, що датуються першим десятиліттям ХІХ століття. Один із них теж прикрашено зображенням Сонця і Місяця. Правда Сонце там більш довершене – з промінчиками і людським обличчям, а не просто схематичне коло.
На це ми звернули увагу з причини, що хоча Сонце-Місяць досить поширене зображення в християнській традиції, але у цій частині Поділля на надгробках це величезна рідкість. Крім того на них вжита досить нетривіальна форма епітафії «Крєст сєй поставлєн на рабє Божій…»
- Графіті Андріївки (Куманова)
Нагадаємо, – це не перша резонансна знахідка зроблена у ході реалізації проекту «Могили предків». Серед інших варто виокремити дуже цікавий і зворушливий пам’ятник «Втраченому коханню» в Купині, могили нащадків і родичів знаменитого містика і «Кророля ілюмінатів» Тадея Грабянки та мацеву XVII ст. з унікальним оздобленням на єврейському цвинтарі у Сатанові, де маємо найдавніше в Україні і не виключено у Європі зображення Стіни Плачу в Єрусалимі. Також знайдено ще одну цікаву пам’ятку з графіті. Це постамент невизначеної сакральної фігури 1704 р. в с. Андріївка (Куманів). Такі графіті на римо-католицьких пам’ятках такого типу в Україні до того спеціалістам були невідомі.
Текст і фото Дмитро Полюхович
Розширений варіант цієї статті, з розповіддю про ще один унікальний хрест у Лісоводах читайте на сайті РІСУ