Пнівський Замок, який розташований на південно-західній околиці міста Надвірна Надвірнянського району Івано-Франківської області на межі Гуцульщини і Покуття і далі руйнується. «На жаль, сьогодні ми втратили частинку своєї історії, обвалилась частина вежі Пнівського замку» – наводить повідомлення надвірнянця Ігоря Гаврилюка «Репортер».
- Тут і далі фото: “Репортер”
Пнівський замок – одна з найстійкіших фортець України. Споруджена у другій половині XVI ст. феодалами Куропатвами. Замок виконував роль важливого форт-посту в період польсько-турецьких війн XVIІ ст. В плані твердиня нагадувала неправильний п’ятикутник. Товщина кам’яних стін з цегловими завершеннями подекуди сягала 1,8 м.
Ось як про Пнівський замок пише Вікіпедія:
«Замок — велика, добре спланована і продумана фортифікаційна споруда, яка до будівництва Станіславської твердині (1662 р.) була найбільшою на всій території Прикарпаття. Він розташований на природному пагорбі, поверненому західною стороною до річки Бистриці Надвірнянської. Замок будували з великих тесаних брил гірського сірого каменю; здебільшого на внутрішніх боках стін використовували також червону цеглу. Мури зводились, перш за все, як оборонний об’єкт, а тому не дивно, що їх товщина сягала одного метра і більше. Зовнішні стіни ще масивніші і неприступніші — товщиною до 1,8 м. Твірних стін п’ять — замок у плані п’ятикутний і укріплений вежами, розміщеними по всьому периметру зовнішніх стін. Веж п’ять, всі вони різні за висотою, формою і призначенням. Кутових веж чотири: східна — кругла, північна і південна — шестигранні, на захід дивиться напівкругла. На стику східної і південної стін — трикутний виступ з двома ярусами бійниць. Бійниці є також уздовж усіх стін та у вежах. Така кількість веж, а також їх помітний виступ за твірну лінію замку, дозволяла добре проглядати й обстрілювати простір вздовж усіх зовнішніх стін. Остання, п’ята вежа — в’їзна. В’їзд у замок здійснювали через підйомний міст, перекинутий через спеціальний рів, який наповнювався водою. Рів штучний; він тягнувся вздовж всієї південної стіни. Зі сходу обороноздатність замку посилювалася глибоким яром, на дні якого протікав потік. На захід природна височина обривається круто сама. Найбільш уразливий і незахищений замок з півночі але, не зважаючи на це, він був для того часу одним з найбільш укріплених та пристосованих до довготривалої облоги в усій Україні.