Ремарка для тих, хто щойно приєднався. Іноді (з моменту оголошення конкурсу на УІ)) ми пишемо вдвох про ті місця, які відвідали разом. Тому це не записки шизофреніка, який змінює свою гендерну ідентичність у кожному абзаці й сам із собою сперечається, а тут насправді двоє оповідачів: Сашечка, aka falkoner (автор фото і основного тексту, який виділено напівжирним) і я, Оленка (і мій текст виділено курсивом). Тож, подорожуймо далі 🙂
Вивів мене босую на морозець.
Вивів мене босую та й питає:
“Чи є мороз, дівчино, чи немає?”
“Ой немає морозу, тільки роса”.
А я молоденька стояла боса.
Не джазом і морем єдиними, — подумали ми і вирушили гуляти містечком.
Справді, а торік мені навіть не спало на думку, що можна вирушити просто гуляти і спостерігати за життям міста та його мешканців. Здавалося, що все вже було побачено під час походів до магазинів та палацу культури. Але я помилялась))
Хто не в курсі, Чорноморськ — це нова назва. Місто отримало її тільки 18 лютого 2016 року. До цього воно називалося Іллічівськ. Історична ж назва місцевості — Бугові хутори.
Місто молоде, власне, статус міста воно отримало тільки в 1973 му.
Воно по суті є супутником порту. Ще одним містоутворюючим підприємством є Іллічівський судноремонтний завод (чо не перейменували ще, незрозуміло).
Пару років тому Чорноморську було надано статус “міста-курорту”. Місцеві почали розвивати туристичну галузь.
Досвід переймають явно не у своїх одеських колег, бо містечко виявилося на диво з приємними цінами і чистими пляжами.
А як воно здивувало мене після Затоки (де проходив Джаз-Коктебель у 2014–2015 роках) — словами не передати. Це місто просто-таки повертає віру в людство. Кажуть, пояснення цьому дуже просте: завдяки наявності порту та заводу, місцеві мешканці мають чим зайнятися і де заробити протягом усього року, а не лише в «сезон». Тому, завітавши до магазину, ви не ризикуєте власними очима (вони не лізуть на лоба) та психікою (у вас не виникає когнітивного дисонансу від того, що за майже повну відсутність сервісу й вибору з вас хочуть здерти часом удвічі більше від звичних вам столичних цін. Погодьтеся, коли відчуваєш, що ніхто не намагається нажитися за твій рахунок, якось аж радісно стає на душі. Стукаю по дереву, аби не наврочити.
І окрема тема — пляжі. Тут людно, але не відчуваєш себе шпротиною у консервній банці, як на найпопулярніших пляжах Одеси. І до моря можна дістатися вільно, не переступаючи ні через кого і не блукаючи лабіринтами тіл, розморених під сонячними променями і хаотично, проте дуже щільно розкиданих по піску.
Набережна тут красива. Видно, нещодавно реконструювалася. На фото вище — Приморські сходи, на фото нижче — Приморський парк. З неймінгом тут біда)
Чому в парку приморського курортного містечка мають стояти гармати відомо тільки вавкам в голові місцевої влади.
Стела то нехай стоїть вже… але навіщо гармати?
Стела хай буде, але дати варто б поправити.
В архітектурному плані в Чорноморську нема нічого. Взагалі. У них все попереду)) Більшість міста — це п’ятиповерхівки різного ступеня обшарпаності. Але на вулицях чисто, дороги стерпні.
От вам цікавинка Чорноморська. Ліхтар, що повністю заріс плющем))
Маю підозру, що це дикий виноград. Тож потрібно осіннє фото для точного встановлення виду рослини))
Фонтанчик ось ще.
Зауважте — не зелений. Провінція, що з них узяти? Столичні тренди ще туди не дісталися))
Найсучасніша будівля міста — спорткомплекс “Юність”.
От тут Чорноморську з 60-тисячним населенням може позаздрити який-небудь Київ.
Ну, щоб з’ясувати, чи варто заздрити, я би завітала всередину комплексу. Якось іншим разом, можливо)
Поряд знаходиться мегапафосний і з претензією на античність ресторан “Фонтан”. Коли ми проходили повз, він здався мені закинутим, хоча ґуґл каже, що він працює. Такий собі Пшонкастайл.
Всі пішли на… фестиваль — хіба не ясно?)
Прогулялися по парку “Молодіжний”. Людей там дуже багато, багато сімей. З флорою тут все в порядку. З оформленням гірше. Скульптури якісь дивні…
Тема козацтва Чорноморську явно близька (бо це не єдині декоративні козаки, які нам трапилися), але тут розкривають її якось дуже по-своєму)
З іншого боку, ліхтарі не побиті, лавки є. Підмарафетити б то все.
Нашим фаворитом тут стала кара. Торговий порт дається взнаки))
Якщо ви молоді душею (років так від трьох, ну максимум до десяти), то можете навіть забратися в кабіну й «покермувати», єдине що там немає… сидіння)) А рештки елементів керування є. Можливо, ця машинка — один з елементів профорієнтаційної роботи якоїсь соціальної служби міста.
Хоча ні. Брешу. Моїм фаворитом став величезний (і смачнючий) молочний коктейль, який можна купити в ларьочку при вході в парк (зі сторони вулиці Миру) за 30 грн!
На фото у кінці алейки праворуч біля блакитної парасольки якраз це казкове місце, де можна собі придбати стаканчик дитячого щастя))
Поверталися трошки іншою дорогою.
Фото ілюструє ситуацію, коли начальство сказало встановити прапори до Дня Незалежності, а грошей не дало. Ну, або дало, але вони кудись “пропали”. Прям як раки. Ті що маленькі, але по три.
Просто ця інсталяція символізує те, що наша країна ще дуже молода, а деякі її громадяни — ну прямо як діти))
Містечко проте швидко забудовується. Окрім житла, активно будуються готелі, магазини, ресторани. Скоро Чорноморськ точно стане альтернативою перевантаженій Одесі. А поки ще там добре…
Тож поспішайте, щоб переконатися, що ми не придумали.
До речі, про житло. Мої спроби заздалегідь знайти щось у Чорноморську за прийнятні гроші через букінг — успіху не мали. Хоча біля входу в центральний парк красується невеличкий, та все ж пристойний на вигляд хостел, де пропонують місця за 125 грн на добу. Вочевидь, з букінгом вони не працюють. Але через інші ресурси друзям вдавалося-таки знаходити пристойне житло за адекватними цінами. Тож, хто шукає, той і знаходить. Нас же цілком влаштовувало фестивальне наметове містечко.
Тема Давньої Греції тут актуальна) Нічний клуб/концертний зал “Метрополіс”. Судячи з афіш, майданчик привозить доволі непоганих артистів іноді. Ну… не на мій смак, а взагалі.
Набережна. Іноді дивує формами. І точно дивує цінами: вони не вищі магазинних))
Ну, не всі і не скрізь, але не шокують принаймні. Мене ж «дивували» і трохи шокували слогани пляжних торговців штибу: «Хто крєвєтку нє вазьмьот — ат таво мужик уйдьот!» (Ризикнула — не взяла)) Так що цей колорит, мабуть, є незмінним атрибутом усіх наших курортних містечок, не сховатися від нього і в Чорноморську.
Несподівано…
Цікава історія цього люка, історія його подорожі… Думаю, можна було б написати трилер якийсь.
Ну, хтось возить із собою монетки, щоб кинути їх у море, а якісь житомиряни, можливо, привезли цілий люк. Або це якась програма обміну люками між містами-побратимами, хтозна…
Центральний пляж Чорноморська. Фото зроблене під вечір, вдень тут людей явно побільше валяється. До того ж море в ці дні було прохолодним.
Скоро на березі з’являться фешенебельні готелі. Головне, щоб пляж не “прихватизували”.
Як було — бачили, як стане — побачимо. Сподіватимемось, що перемог тут буде більше, ніж зрад)).
Загалом, якщо ви хочете повалятися на пляжі, не витративши при цьому всі гроші світу, Чорноморськ — точно ваш вибір. Тихе, недороге, чисте, трошки провінційне містечко.
З дітьми, просто відпочити від шуму великих мегаполісів — те що треба.
А ще тут бувають такі світанки…
Ну і я трошки злукавив. У місті ще є цікавинка. Але про неї наступного разу.
І хоча я вже знаю, про яку цікавинку йдеться, мені пригадалася як мінімум ще одна, яка не була відображена у цьому пості. І якщо вона була зафіксована на фото, я сподіваюся, ви її також побачите 😉
Не перемикайтеся. Буде цікаво.