Шпака можна сміливо віднести до одного з найвідоміших у нашій країні птахів. В першу чергу цій популярності сприяли широкомаштабні шкільні кампанії з виробництва шпаківень, які пояснювались залучанням до охорони природи та виключною корисністю птаха для народного господарства. Серед дітей молодшого та середнього шкільного віку з усіх пернатих друзів за своєю значущістю зі шпаком міг конкурувати хіба що дятел. При цьому, здається, більшість з нас частіше бачили шпаківні, ніж тих, для кого їх майстрували. Спробуємо виправити цю несправедливість й приділити більше уваги самим шпакам.Шпака можна сміливо віднести до одного з найвідоміших у нашій країні птахів. В першу чергу цій популярності сприяли широкомаштабні шкільні кампанії з виробництва шпаківень, які пояснювались залучанням до охорони природи та виключною корисністю птаха для народного господарства. Серед дітей молодшого та середнього шкільного віку з усіх пернатих друзів за своєю значущістю зі шпаком міг конкурувати хіба що дятел. При цьому, здається, більшість з нас частіше бачили шпаківні, ніж тих, для кого їх майстрували. Спробуємо виправити цю несправедливість й приділити більше уваги самим шпакам.
Основні характеристики.
Шпак звичайний, він же Sturnus vulgaris, – птах з ряду горобцеподібних родини шпакових, що мешкає практично на всій території Європи (крім північних районів), в Південному та Південно-Західному Сибіру, Середній та Передній Азії, Північній Африці. Наприкінці ХІХ століття його було завезено до Північної Америки, по території якої він повільно, але впевнено розселився. Взимку з північних районів ареалу шпак переміщається у південні. У разі гніздування на півдні ці птахи ведуть осідлий спосіб життя. В межах України шпак не зустрічається на гніздуванні лише у високогірних районах Карпатських та Кримських гір. Зимує у південних областях країни, може залишатись до весни біля населених пунктів, розташованих північніше.
При виборі місць мешкання шпак віддає перевагу узліссям, лісостеповим та степовим ділянкам, паркам, садам, берегам річок, іноді не гидує міськими звалищами.
Шпака важко віднести до крупних птахів. Його довжина рідко перевищує 23 см, вага коливається від 68 до 79 грам. Зовнішний вигляд птаха не відрізняється витонченістю. Коротка шия переходить у масивний тулуб. Довжина хвоста незначна. Порівняно довгі ноги закінчуються пальцями з потужними кігтями. Дзьоб вузький та довгий. Все це, поряд з переважанням темних кольорів в оперенні, надає представникам виду, що розглядається, деяку непривітність. Хоча, забарвлення не завжди таке вже похмуре. Воно може залежати не тільки від життєвого циклу шпака або сезону, але й від характеру падіння світла. У шлюбний період (весною) оперення птаха має чорне забарвлення, з різноколірними (зеленими, бузковими, синіми, сизими, фіолетовими та іншими) металевими полисками і невеликими світлими плямами на кінцівках пір’я. Дзьоб яскраво-жовтий (у самки рожева основа нижньої щелепи). Із закінченням шлюбного періоду кількість, як і розміри, світлих плям значно збільшується, дзьоб темнішає. До кінця літа знову переважає чорний колір, а восени оперення знову світлішає. Пташенята та молоді птахи бурі або коричневі (верх темніший), дзьоб темно-бурий. Загалом, з орлом важко сплутати.
Расцветка оперения может зависеть не только от жизненного цикла скворца или сезона, но и от характера падения света
Особливості
Шпаки можуть влаштовувати гнізда у найрізноманітніших місцях: дуплах дерев, збільшених норах берегових ластівок, розщілинах, уступах кам’янистих обривів, під дахами домів, в щілинах глиняних споруд, може використовувати гнізда інших птахів. При всій невибагливості гніздування цього виду птахів, нерідко шпаківні, розвішені новорічними іграшками на деревах у дворах, залишаються порожніми. Не можна сказати, що шпакам не до душі подібне вирішення житлової проблеми. Але конструкція, загальні розміри, технічні параметри складових, вибір місця та деякі інші будівельно-архітектурні рішення при створенні і введенні в експлуатацію шпаківні виявляються не завжди вдалими. В деяких випадках дуже великою виявляється щільність розміщення пташиних домів. Але повернемося до їх мешканців.
Шпаки – одні з перших серед перелітних птахів повертаються навесні (у березні) на гніздування. Не випадково поява шпака після зимівлі у багатьох асоціюється з настанням справжньої весни. Спочатку вони тримаються зграями, але не забувають про пошук місця для вирощування потомства. Цим займається самець, який потім привертає до себе та знайденого гнізда майбутню дружину для того, щоб вона оцінила його вибір. Привертає за допомогою співу. А співати шпаки вміють. Нерідкі випадки, коли шпаки, об’єднуючись, відвойовують гніздо (наприклад, шпаківню) в інших видів птахів (наприклад, горобців). Відомі також випадки, коли самець відганяв від свого житла ворон, сорок або навіть котів. Шпаки частіше розселяються окремими сім’ями, але цілком можуть утворювати і цілі колонії.
Создание “семейного очага”
Після схвалення самки та новосілля, пара починає облаштовуватися: внутрішня частина житла заповнюється свіжою травою, пухом, пір’ям птахів, випадково підібраною ватою та іншими м’якими матеріалами. Через деякий час відкладаються яйця. У кладці як правило 5-6 яєць блакитного кольору. Висиджування продовжується 13-15 днів. У ньому бере участь і самець. Вільний від цього заняття член сім’ї інтенсивно здобуває корм. А коли пташенята з’являються на світ, інтенсивність підносу їжі ще зростає – до 300 разів на день. Багато в чому завдяки такому масовому знищенню комах-шкідників в період вирощування потомства шпаків відносять до одних з найкорисніших птахів. Особливо дістається хрущам, довгоносикам та їх личинкам.
З часом, пташенята ростуть, додають у вазі і сміливішають. Останнє спочатку підтверджується висовуванням підростаючого покоління з домівки, а через три тижні після появи на світ молоді птахи під наглядом батьків вже намагаються перелітати з гілки на гілку. Хоча, іноді ними займається тільки батько, тому що самка переносить свою увагу на другу кладку (якщо вона, звичайно, є). Через тиждень після першого бойового вильоту з гнізда пташенята стають самостійними, своїми силами добувають корм і переміщуються на досить великі відстані від рідної домівки. За наявності другої кладки батьки займаються вирощуванням нових пташенят. Після навчання другого потомства премудрощам дорослого життя, шпаки, як і на початку весни, збираються в зграї. У першій половині осені птахи вилітають у бік своїх південних зимівель. Досить часто герої статті залишаються зимувати в населених пунктах або поряд з ними.
Як вже зазначалося вище, шпаки мають більш ніж здоровий апетит. Їжу вони добувають, в основному, на землі: проходжуються та розсовують своїм довгим дзьобом перешкоди, що заважають розглянути їжу. Головними об’єктами полювання є безхребетні: жуки (хрущі, довгоносики, жужелиці) та їх личинки, гусениці, дощові черв’яки і т.д. Шпаки з тих птахів, які дуже люблять відвідувати сільськогосподарські поля під час їх оранки. Також з великим задоволенням споживається рослинна їжа, особливо ягоди вишні, черешні, чагарникових рослин. Але найбільшої шкоди шпак може завдавати виноградникам (під час перельотів і на зимівлях).
Шпак – майстерний співак та імітатор звуків. Співати він любить, і робить це з явним задоволенням – закидає голову, широко розкриває дзьоб, змахує крилами і взагалі поводиться дуже жваво. Свого набору звуків для розкриття здібностей співака шпаку неодостатньо. Він часто чергує характерні тільки для себе звукові ефекти з піснями інших птахів (від переливів вивільги або солов’я до каркання ворон); може наслідувати гавкіт та гарчання собаки, квакання жаб, поросячий виску, іржання коня, видавати ляскаючі, скрипучі, свистячі, стукаючі і булькаючі звуки, тріщати, передавати почуте в південних країнах під час зимівель. При утримання в неволі насвистує пісні, що часто звучать, імітувати електроприлади, людський голос, іноді може вивчити декілька слів або навіть зв’язних фраз. Завдяки особливій будові звукового апарату, цей птах володіє здатністю відтворювати одночасно декілька звуків.
Благодаря особому строению звукового аппарата, эта птица обладает способностью воспроизводить одновременно несколько звуков
Не дивлячись на трохи похмурий зовнішній вигляд, шпаки досить легко приручаються. Вони мають веселий характер, відрізняються товариськістю, розумністю, впізнають господарів і чітко відрізняють їх від сторонніх людей. Ловлять шпаків, як правило, весною і деякий час тримають із зв’язаними крилами. Птах швидко звикає до людини і нового способу життя, починає брати корм. Головними проблемам при утриманні шпаків можуть стати їх невгамовна енергія та богатирський апетит. Тому слід запастися великою кліткою та величезними, як для такого невеликого птаха, запасами корму. Шпак в неволі із задоволенням їсть не тільки комах, земляних черв’яків і фрукти, але й каші, розмочений хліб, м’ясо (сире і варене), сир. І все у великих кількостях. Інакше здоров’я птаха відразу погіршується. Слід додати, що шпаку краще не давати зловживати спиртним. Бували випадки… Шпаки можуть розмножуватися в неволі. Але це рідкісне явище.
Отже, при побіжному знайомстві з нашим представником пернатих виходить, що птах, який досить часто зустрічається та рідко звертає на себе увагу, володіє численними особливостями, в більшій мірі корисними і приємними для людини (якщо закрити очі на невеликий грішок у вигляді нальотів на фруктові сади і виноградники). Шпак, крім того, що є зразком захисника лісів і полів від комах-шкідників, прикладом при вихованні у дітях любові до природи, може стати повноцінним та життєрадісним членом сім’ї.
Текст Олега Години
Фото Макса Горпенюка
